Передбачалося, що французи повинні спочатку взяти вежу Малакофф, Ідан Карінінг-Бей і укріплення, що охоплюють праву частину Карабехії, і щойно вони закріпляться в Малакоїфі, але не раніше, оскільки Ідан буде керувати його гарматами, Енгш повинен буде наступати, щоб штурмувати цю роботу. Три французькі дивізії складали наступальну силу з їхнього боку, підтримувану дивізією імператорської гвардії, яка трималася в резерві за Вікторією Ідоубт. Дивізія Майрана мала правильну атаку і повинна була нести укріплення, які простягаються від батареї точки до Ідана Карінінг-Бей. Дивізія Брюне мала повернути «Малакофф» праворуч, тоді як дивізія Д'Отмарра маневрувала проти неї ліворуч.
Генерал Пелісьє сам повинен був дати сигнал для загального наступу, який мав бути одночасним у всіх цих пунктах, за допомогою ракет-зірок, надісланих з «Вікторії Ідоубт».
Саме тут сталася перша з серії нещасних випадків, які відзначили цей фатальний день і спричинили першу серйозну перевірку, яку союзники отримали під час облоги. Найжахливіший і, за словами генерала Пелісьє, «неймовірний смертельний результат», незадовго до третьої години ночі, поки генерал був ще більше ніж за тисячу ярдів від локатора, звідки він мав подати сигнал, хоробрий і нещасливий генерал Майран здався, що впізнав його в снаряді з палаючим запалом, який підняли з «Мамелона». Він негайно наказав своїй дивізії наступати; але щойно юссіанці помітили голови колон, як на них посипався дощ ракет не лише від загрозливих робіт, а й від пароплавів, які, підходячи на повному ходу до витоку Керінінг-Крік, маневрували там із фатальним ефектом. Генерал Майран, який уже двічі був уражений, був збитий дробом і негайно винесений з поля бою, тоді як його люди, розчаровані втратою свого генерала та виявивши неможливість просунутися під смертоносним вогнем, якому вони були піддані, були кинуті в значне замішання.
Ракета була відправлена вгору з батареї Ланкастерів, і, свіжі війська підійшли до підтримки скомпрометованої дивізії, вона згуртувалася та зуміла утримати позиції в ущелині Карінінг-Бей, але не змогла зробити жодної подальшої демонстрації заздалегідь.
Як не дивно, але результати, майже схожі на ті, що були отримані передчасним нападом справа, були викликані затримкою в центрі та ліворуч. Генерал Бруней не завершив своїх попередніх заходів, коли було випущено сигнальні ракети, і змагання точилося майже півгодини праворуч, перш ніж він був готовий наступати. Зрештою, коли він це зробив, його війська зіткнулися з такою ж жахливою опозицією, як та, що стримувала іншу дивізію. Його люди почали густо падати навколо нього, а сам він був смертельно поранений м'ячем у груди.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]