На Центральному бастіоні, незважаючи на зливу м'ячів і снарядів, незламна мужність наших союзників на деякий час, як і ліворуч, перемогла опір ворога, і штурмові колони, долаючи незліченні перешкоди, фактично пробили роботу. Але ворог, відступаючи за свої траверси, виявив найбільшу стійкість: свіжі гармати були розкриті на командних і не підозрюваних точках, а польові частини, швидко виведені на фронт, вивергали залпи винограду на штурмовиків.
Двоє генералів були поранені і двоє вбиті, вибухи мін додали сум'яття, і, нарешті, піддані нестримній атаці ворожих мас, французькі війська були вигнані з роботи та змушені повернутися туди, звідки вони прийшли.
Праворуч перші успіхи під Малим Реданом і Завісою були дорого спокутовані ціною потоків крові. «Тричі, — розповідає генерал Пелісьє, — дивізії Дюлака та Де ла Моттеружа захоплювали Ідан і Куртіну, і тричі вони були змушені відступити перед жахливим вогнем артилерії та глибокими масами, які вони знаходили проти них, коли дві польові батареї в резерві Ланкастерської батареї спускалися через траншеї (над якими для цієї мети була вирівняна дорога»). і, сміливо зайнявши позицію на відстані половини гарматного пострілу, вдалося відкинути ворожі колони та пароплави. * Частина цих двох дивізій, підтримана в їхній героїчній боротьбі військами гвардії, яка була вкрита славою в цьому випадку, закріпилася вздовж лівого боку Завіси, звідки її не міг витіснити ворог».
Ці атаки, однак, були практично відбиті, і кажуть, що тільки на Малому Редані французи втратили 4000 чоловік.
Були організовані нові спроби заволодіти Реданом і Центральним бастіоном, але їх стримував генерал Пелісьє, який уже був у безпеці Малакофа, в якому міцно закріпилися його війська.
Однак володіння цією працею було віддано росіянам лише після відчайдушної та часто поновлюваної боротьби.
Годинами на роботу йшла шалена канонада з батарей на північному боці, з пароплавів на рейді та з польових частин, поставлених у кожному зручному місці; годинами колона за колоною була кинута на Малакофф, лише щоб бути відкинутою назад, розбитою та розбитою жахливим вогнем французів, чиї величезні резерви підтягувалися ще швидше, ніж резерви ворога. Нарешті, близько п’ятої години дня, після тричі штурму ущелини робіт усіма наявними силами, росіяни нарешті відступили від змагань, які давно перестали дати будь-яку надію на успіх, їхні батареї вели вогонь до ночі, щоб прикрити їх відступ і стримати будь-яке подальше просування французів.