яскравість похмура; листи найяскравішого полум’я та густі хмари сірчаної пари огортали лінії облоги із заходу на схід, і численний гуркіт семисот одиниць найважчого боєприпасу похмуро нісся вітром, щоб розбудити судьблене місто від його останнього оманливого сну. З раннього ранку й до полуденного світла гарячого вересневого сонця смертоносна злива залізного граду густо й швидко сипала на батарею й місто, пробиваючись крізь амбразуру й парапет, руйнуючи будинок, церкву й палац, змішуючи з неживими останками розірвані й понівечені руїни людства.
Через п’ять послідовних рухів ця дика, суперечлива музика піднялася до тонів лютішої палкості та приголомшливішого значення, аж поки в останній вони не роздулися до жахливого діапазону, який знаменував її закриття. І тепер уперше луна, яку він викликав, була слабкою, уривчастою та непевною, і незадовго затихла в ледь чутному відлунні. Було досягнуто найдальших меж опору — перед палаючим подихом цієї величезної печі росіяни зіщулювалися й стискалися, як колосся звужуються й згинаються перед вибухом симуна. З тією непохитною впертістю, яка за кращого випадку заслуговувала б на ім’я героїзму, вони справді наполягали на тому, щоб залишатися при своїх гарматах, але самі гармати щомиті випадали з лафетів — артилеристи калічили або вбивали наповал, слугуючи їм; і з самого початку їхні батареї відповіли на наші, але слабко, і \)y підривається і починає. Без будь-яких стримувань канонада тривала з нестримною люттю протягом дня, а вночі сильний потік снарядів із усіх мінометів і важких гармат уздовж величезного фронту позицій союзників несли смерть і руйнування в серце ворожої оборони. О п’ятій годині вечора один із фрегатів у гавані було підпалено, яким саме способом, досі залишається питанням невизначеності. Вона горіла постійним і яскравим світлом, сяйво якого поширювалося на величезну відстань, і коли нищівна стихія робила свою справу, тисячі армій, що облягали навколишні пагорби, з шаленим захопленням дивилися на місто, доля якого, таким чином, була передбачена, ніби у вогненному дзеркалі, освітленому полум’ям.
Протягом 6-го та 7-го числа бомбардування було таким же гарячим, як і протягом перших двадцяти чотирьох годин; о третій годині дня двопалубний корабель Eussian загорівся і опівночі згорів до самого краю води; і приблизно в цей же час у місті стався сильний вибух.
І ось останній день настав у Севастополі, і, на жаль! на скількох мужніх синів Франції та Англії, які, «горячи великою надією» на її початку, мали б «розчинитися холодно й низько» до її завершення.