За цих випробувань і тяжких обставин війська поводилися зразково; їхнім єдиним бажанням було дозволити штурмувати місто, порядку, якого вони чекали щохвилини, не знаючи серйозних наслідків, які мали місце праворуч від них: втомлені, але нестримні, вони трималися в цьому безприкладно важкому становищі протягом довгих годин спекотного дня, і до кінця вечора дозволили їм отримати полегшення. Їхній успіх, який за сприятливіших обставин можна було б обернути на найбільшу користь, навіть не був цілком безплідним, оскільки цвинтар залишався остаточно в наших руках.
Втрати з усіх боків під час цих нападів були найсерйознішими: еуссіанці жахливо постраждали від вогню, який все ще продовжував литися на їхні густонаселені підприємства після того, як штурм було припинено; втрати французів оцінювалися в понад 8000 чоловік і офіцерів убитими і пораненими, а англійці становили 1535 чоловік і офіцерів, вибули з бою.
На ранок після штурму лорд Іглан і генерал Пелісьє попросили призупинити військові дії, щоб поховати своїх загиблих.
Перемир'я було укладено о четвертій годині дня, і був вечір, перш ніж мертвих поховали, а поранених привезли з тих місць, де вони лежали перед Іданом і Малакоффом. «Було болісно, — говорить містер Юсселл, говорячи про час, який минув перед тим, як юсіанці відповіли на наш прапор перемир’я, — бачити поранених, які лежали під палючим сонцем, висохлі від нестерпної спраги, мучені лихоманкою та мучилися болем, спостерігати, як вони ледь чутно махають кашкетами або дають сигнали нашим лініям, над якими вони лежали там, де впали снаряди, як довго і як жахливо лежали на розбитій землі. розкидані або лежали купами в дощових потоках перед Малаковом». На такій болючій картині краще не зупинятися; але, нажаль! на цьому втратам армії не судилося закінчитися. 24-го генерал-ад'ютант Есткурт, якого щиро любили і поважали війська, захворів на холеру після триденної хвороби; і ще більш непоправна втрата була понесена незабаром після смерті лорда Іглана 29 числа. Таким чином, про цю сумну подію було з чуттям оголошено французькій армії в загальному наказі генерала Пелісьє.
«Смерть щойно заскочила під своїм командуванням фельдмаршала лорда Іглана і занурила англійську армію в горе. Ми поділяємо жаль наших відважних союзників. Тих, хто знав лорда Іглана, хто був знайомий з історією його благородного життя, такого чистого, такого багатого в заслугах, наданих його країні, — тих, хто був свідком його хоробрості на полях Альми та Лікермана, хто пам’ятає спокій і стоїчна велич його характеру під час цієї суворої та пам’ятної кампанії — насправді всі люди серця повинні жалкувати про втрату такої людини.