«Вони були піддані косому вогню з батарей на пагорбах з обох боків, а також прямому вогню з мушкету. Крізь клуби диму ми могли бачити, як блиснули їхні шаблі, коли вони під’їжджали до гармат і пролітали між ними, рубаючи артилеристів, які стояли. Ми бачили, як вони проїжджали крізь гармати, як я вже казав; на нашу радість ми бачили, як вони поверталися після прориву. колона евсійських інфантів, і розкидав їх, як полову, коли фланговий вогонь батареї на пагорбі змітав їх, розсіяних і розбитих, як вони були, летіли до нас сумну історію — напівбоги не могли зробити те, що ми не змогли зробити. У той самий момент, коли вони збиралися відступати, була кинута величезна маса уланів на їхньому фланзі полковник Шевелл з 8-го гусарського полку поїхав прямо на них, розвернувши собі шлях до відчайдушної сутички. З мужністю, надто великою, щоб їй повірити, вони проривали собі шлях крізь колони, що їх оточували, коли стався акт жорстокості, якому немає аналогів у сучасній війні цивілізованих націй. Евсійські артилеристи, коли штурм кавалерії минув, повернулися до своїх гармат. Вони побачили, як їхня кіннота змішалася з солдатами, які щойно переїхали над ними, і, на вічну ганьбу імені Еусія, негідники вилили смертоносний залп винограду та каністри на масу людей і коней, що борються, змішавши друзів і ворогів в одній загальній руїні. Наша Важка Кавалерійська Бригада могла зробити все можливе, щоб прикрити відступ жалюгідних залишків того загону героїв, коли вони поверталися туди, звідки нещодавно покинули в повній гордості життя. О тридцять п’ятій хвилині на одинадцяту перед цими закривавленими московськими гарматами не лишилося жодного британського солдата, крім мертвих і вмираючих».
ТАБЛИЦА XVI.
HATS AND WAEM ОДЯГ ПРОТИ AEMY.
Дорога з Балаклави на фронт, на черговому етапі свого протейного існування. Комісаріат і його труднощі, здається, зникли, бруд змінився снігом, а свинцеве небо над головою боляче натякає на те, що, за словами безсмертного містера Свівеллера, «багато більше, звідки це прийшло». Пейзаж на свідомість досить похмурий, і думка про людей, які ночують у таку погоду в окопах, не маючи теплішого дивана, ніж сніговий замет, і не маючи іншого даху, окрім нудного й похмурого неба, цілком може пробудити почуття самодокору.