і мертвим немає слави. У Балаклаві є багато могил, орендарями яких були цього класу — чоловіки, які загинули на своїй посаді та під час вірної служби їхній обов’язок, і хто пожертвував своїм життям своїй країні як безсумнівно, так і ні менш героїчно, ніж солдат, який падає на вершині пролому, який він має на коні, і з криком перемоги, що дзвенить у його вухах. Кілька таких вузькі місця відпочинку позначені непоказними надгробками з коротким і простий напис, але більшість невиразні, збережіть у пам'яті тих, хто оплакує своїх окупантів. Саме на похоронах одного з в скромніше тих, чиї останки густо лежать довкола, близько до спокійного басейну чиї води переповнені такою кількістю свідчень діяльності та життя, що ми тут запрошені взяти участь. Тіло матроса одного з кораблів в гавань щойно була віддана землі, і, як священнослужитель с оголена голова читає вражаючу і жалюгідну службу поховання Церкви грубі та часто бездумні діти безодні, чиї групи створили могила, до якої вони понесли свого товариша, слухайте, похиливши голови і зі змішаними почуттями благоговіння та скорботи до урочистих повчань святий обряд. Вони думають повним серцем про того, хто пішов з-посеред тих, чиї земні подорожі назавжди закінчилися, і хто досяг останній і найнадійніший притулок від штормів і корабельних аварій неспокійного моря життя. Або розмірковують, можливо, про долю, яка підклала його під ворог ґрунті й на чужині, далеко від тихої сільської хати й мирного церковне подвір’я, під зеленим газоном якого він, можливо, мріяв шукати спочиває ввечері днів своїх. А тим часом невпинна метушня дороги важко продовжується, не перериваючи на мить навіть подібну сцену; в живий потік енергії та надії тече на безтурботних мертвих, які так поруч —
«Брехня невідома й непомічена. — Щодня хвилі життя спадають і течуть поруч із ними; Тисячі пульсуючих сердець, де їхні спочивають назавжди; Тисячі зболілих мізків, де їхні більше не зайняті; Тисячі натруджених рук, де їхні праці припинилися; Тисячі втомлених ніг, де їхні завершили свій подорож."
ТАБЛИЦА XXII.
СЕВАСТОПОЛЬ ВІД МОРЯ. Ескіз з палуби H.M.S. "Сідон".
Усе наше знайомство з Севастополем дотепер відбувалося з різних точок позиції союзників на південній стороні, і читач, який супроводжував нас досі в цій серії, повинен бути досить обізнаним із
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
відносні ситуації робіт нападу та оборони, а також із загальним виглядом міста, яке видно з плато над ним. Тут ми відкриваємо набагато інший і більш панорамний вид. Стоячи на палубі Sidnn, одного з наших військових кораблів, які блокували порт, ми з першого погляду охоплюємо вхід до гавані, всю морську оборону, кілька фортів на північній стороні, значну частину міста та висот безпосередньо над ним, а також високий і чудовий ланцюг пагорбів на горизонті, серед яких і Чатір-Даглі, або Шатрова гора, помітна своїми розмірами, своєрідною формою та відокремленим розташуванням.