Частина 12

Герцог Веллінгтон не брав участі на півострові, а лорд Іґлан не брав участі в ній. Під час облоги Бадахосу він був одним із перших у проломі під час взяття цієї фортеці, і саме йому губернатор цього місця передав свій меч. Він був поранений під Бусако і втратив праву руку під Ватерлоо; але його активний і енергійний розум зневажав спокій, який він міг би вважати заробленим роками блискучої та небезпечної служби. Протягом сорока років, під керівництвом головнокомандувачів, які змінювали один одного, він з невпинною старанністю виконував важкі й делікатні обов’язки військового секретаря Кінної гвардії з такою непохитною справедливістю, з такою вишуканою ввічливістю й добротою, що, як правдиво зауважив герцог Кембриджський, «не було жодного офіцера в британській армії, який мав би нагоду звернутися до лорда». Реглана, але відчував, що має справу з близьким і особистим другом». Після смерті герцога Веллінгтона було справедливим і загальним визнанням, що мантія цієї видатної людини могла б так належно лягти на нікого, як на вірного товариша його небезпек і успіхів, довіреного учасника його рад і особливого адресата його довіри. Лорд Фіцрой Сомерсет отримав титул перства, який назавжди асоціюватиметься з однією з найславетніших, хоч і найсумніших сторінок історії, і прийняв верховне керівництво справами в Кінній гвардії, лише щоб покинути посаду, на яку він був надзвичайно придатний і яка обіцяла почесне забезпечення на схилі років того, хто надто піклувався про це. справи своєї країни, щоб дозволити йому покращити свої власні. Підкоряючись бажанню своєї королеви та одностайному голосу нації. На початку війни з Росією лорд Іґлан прийняв на себе командування британськими експедиційними силами, покинувши таким чином прибуткову роботу на службу, про небезпеку якої він знав, поки боровся з ними. Його заслуги в Криму були надто видатними, і повинні залишатися надто нещодавно у свідомості кожного читача, щоб потребувати повторення тут; але серед них не менш важливим чи видатним був чудовий такт, з яким він долав труднощі розділеного командування, узгоджував свою незалежність від дій із найсердечнішою співпрацею з кількома своїми колегами та зміцнював союз між союзними арміями.