Ентузіазм, який пробуджувався в тих, чия ступня на цей класичний ґрунт пробуджував на кожному кроці дрімаючі відлуння відійшовшої величі, був лише дорівнюваний сильному полум’ю обурення, з яким кожен наступний літописець забороняв безжальне варварство московського завойовника, який побожністю раси позбавив кургани священних реліквій, покладених у них. з яких вони були чи не єдиними пам’ятниками, спотворили храми та розтрощили скульптурні мармури, які пережили хаос послідовних революцій, і безпідставно знищені пам’ятники, які справедливо вважалися найдорожчими для освічених народів світу. Вони навіть не думали, що докір, з яким вони знущалися над надмірностями напівдикої орди, з часом відштовхнеться з десятикратною силою на дві держави, які претендують на горду прерогативу стояти на чолі цивілізації Європи. Хоча Англія та Франція не брали участі в національному представництві в ганебних звірствах, що відбулися після захоплення Керча, однак апатія, яка їх терпіла, робить їх навряд чи менш заслуговуючими осуду, ніж якби їхня співучасть мала більш активний характер. Пограбування музею, в якому через запізніле спокутування європейський уряд зібрав усі такі старожитності, що втекли від першої нестримної люті солдатів при їхньому вході в Керч, або не були направлені для прикраси Зимового палацу в Санкт-Петербурзі, коли-небудь створюватиме темний контраст із настільки хваленим просвітництвом дев'ятнадцятого століття. Ці залишки, яких не було ні мало, ні гидких за своїм виглядом, назавжди розпорошені та втрачені, і історія мусить жаліти знищення накопичення її найнадійніших матеріалів, які ніколи не можуть бути замінені.
Наступний стислий опис ранньої історії Керча запозичено з «Євсійських берегів Чорного моря» містера Оліфанта.
Керч — одне з найцікавіших міст на півдні Євсії для антиквара — Пантікаптія Страбона. Він був заснований приблизно в середині сьомого століття до нашої ери першими мілетськими колоністами в Тавриді, а через двісті років став столицею Босфорського царства і резиденцією його царів.
«Протягом трьохсот років процвітала торгівля Феодосії та Пантікапеї, оскільки Кіммерійський півострів став житницею Греції. Завоювання цієї нації Еоманом, однак, справило важливий вплив на це царство, оскільки його процвітання залежало від ринку, який незабаром перестане існувати; і воно стало легкою здобиччю Мітрідата, водночас підкоривши решту Таврида.
У Пантікапею втік славетний цар Понтію після останньої поразки від Помпея, і тут, не маючи змоги відразу боротися з переможною зброєю Еоме та зрадою власного сина, він припинив свою славну кар’єру; і тут згодом Фарнак підняв прапор повстання, і Касар прийшов, побачив і переміг його.