раент, який, власне, і вирішив долю Севастополя; серед них є деякі з корінних жителів, яких можна відрізнити за своїм одягом іншого кольору, тобто світло-блакитним з помаранчевою обшивкою.
«Інтер’єр роботи, — каже містер Сімпсон, — це щось на кшталт критського лабіринту з парапетів і траншей, кожен з яких, якби вони були в руках належних людей, міг би стати перевалом до Фермопіл».
ПЛАСТИНА LX.
Взято з лівої сторони, дивлячись у бік головного кута, дивлячись на південь.
Редан, як відомо, був головною російською спорудою, на якій була зосереджена енергія англійської атаки, і кровопролитні та невдалі спроби, які два рази поспіль робили наші відважні війська заволодіти ним і від яких відмовилися лише після того, як вони залишили половину своєї кількості навколо та в його фатальних межах, приділяють цій частині оборони Севастополя інтерес, який для земляків нападників, що з усіх інших російських творів обов'язково підпорядковується. Ми в іншому місці записали нашу думку щодо того, як ці відсічі, і особливо пізніший, вплинули на репутацію британської армії; подробиці двох атак можна знайти в попередній частині цих сторінок; тому тепер ми залишимо читача в руках містера Сімпсона, який так описує свій власний малюнок:
«Оскільки ці роботи зроблені для того, щоб забезпечити прикриття від ракет, що летять з усіх боків, стає важко знайти місце, з якого можна було б бачити набагато далі, де ви стоїте.
"У наших батареях є тільки один парапет спереду, але в Редані можна сказати, що є парапет ззаду, з отворами тут і там для людей, щоб проходити і виходити. Ці два парапети з'єднані на коротких інтервалах дуже міцними траверсами, під усіма з яких є бомбозахисні отвори та печери, де люди знайшли притулок. Цю особливість роботи я намагався показати на малюнку праворуч прапори; але на лівій стороні, замість парапету, є велика маса роботи, підкинута вгору, утворюючи завісу між кожним траверсом і залишаючи прохід на кожному куті.
"У амбразурі гармати на передньому плані я показав накидки з мотузок, які використовувалися для прикриття стрільців від вогню наших стрільців. На самому виступаючому куті є простір і схил до нього (який я вказав), до якого, коли був зроблений штурм, росіяни взяли польові шматки. Я помітив подібні місця в інших частинах робіт.
«Довга батарея вдалині — це наша ліва атака; а невеликий простір за межами Редану, позначений групою фігур, — це земля, по якій наші війська йшли до штурму. Вибухи праворуч — деякі з міни в саду або батарея Флагштока. У тилу Редана земля вся зорана нашими пострілами та снарядами, які розкидані в усіх напрямках упереміш із пошкодженими гарматами ворога».
ПЛАСТИНА LXI.
ЦЕРКВА В ТИЛУ РЕДАНУ, ВИГЛЯД НА ПІВНІЧ,