На світанку вранці 16 серпня росіяни, чиї неприховані приготування протягом кількох минулих днів оголосили про свій намір здійснити атаку, вирушили з висоти на протилежному боці Черної, Макензі-роудом, який, спускаючись на рівнину, перетинає річку мостом Трактир, де французи спорудили міцний тет-де-пон. Російське військо складалося з 50 000 до 60 000 чоловік, 160 одиниць артилерії та 6 000 кінноти — значна сила, якій судилося перенести висоти Федіушина, невисоку низку пагорбів, що виходять на річку, і розділити велику долину Балаклави. Ці височини були зайняті ліворуч і в центрі французами, а праворуч сардинцями, які спорудили кілька редутів на пагорбі через річку. Цей форпост був атакований і перенесений, після дуже хороброї оборони, на початку битви росіянами, які потім зосередили всю енергію своєї атаки на території, зайнятій французами. Тричі їм вдавалося перетнути річку, форсувати міст і навіть увінчати височини, але лише кожного разу їх було відкинуто назад із величезними втратами. Третя відсіч була остаточною, і о 8 годині ранку росіяни в замішанні відступили, аж до річки їх переслідували багнети захоплених переможців. Англійська, французька та сардинська кавалерія трималася в резерві на рівнині Балаклави, але генерал Пелісьє не вважав виправданим використовувати їх для переслідування ворога, завдання, під час якого вони зазнали б смертоносного вогню з боку російської артилерії на рівнині, а також з їх командних батарей на висотах Маккензі, і це, ймовірно, призвело до катастрофи, подібної до цієї. що було фатальною особливістю Балаклавської битви. Отже, росіянам вдалося зняти гармати; але їхні втрати були величезними, майже у вісім разів більше, ніж французи та сардинці. Останні поводилися з тією видатною галантністю, яка є традиційною для їхньої армії, і виявилися, за висловом генерала Пелісьє, «гідними суперниками» чудових військ, на боці яких вони воювали.
Наступний уривок із листа містера Сімпсона надасть всю інформацію, необхідну для подальшого пояснення його малюнка:^
Цей малюнок представляє основну точку цієї блискучої битви. Найближчий міст перетинає акведук, який тут робить вигин навколо підніжжя пагорбів, які утворили французьку позицію; міст із двома арками перетинає саму Черну; від нього дорога Макензі-Фарм перетинає рівнину та проходить між двома пагорбами відразу над мостом, піднімаючись на плато довгим ухилом, який може бути На високому плато, ліворуч від ущелини, простежується батарея та численні траншеї, але по всьому плато слід розрізняти батареї та роботи різного типу