"Дивлячись під кутом одного з цих великих проходів, щоб мати можливість оглядати праворуч і ліворуч, була вузька стежка в обидві сторони, наскільки сягало око, крізь подвійну лінію низьких дерев'яних естакад, покладених на них дошками; на них були ліжка пацієнтів. То тут, то там можна було побачити невелику групу хірургів, які консультувалися з якогось серйозного випадку; у менших і більш частих групах інші хірурги зі своїми санітарами. перев'язували рани; поранені офіцери іноді виходили трохи далі від своїх палат і їх бачили, щоб розмовляти з деякими чоловіками; невеликі конгрегації одужуючих офіцерів час від часу виходили з одного з бокових відділень, капеланів, де вони відвідували одну з частих щоденних служб.
«Якщо згадати, що вузька доріжка між ліжками була єдиною прохідною частиною закладу, можна легко уявити, що протягом дня було небагато моментів, коли не було багато проходів і повторів. Це була велика незручність, але неминуча через природу будівлі. Весь хірургічний та інший персонал, усі санітари, кожен офіцер із палат, їхні слуги, усі з будь-яким із перерахованих вище справ — усім доводилося знаходити шлях крізь подвійну чергу пацієнтів, тому не було жодної усамітнення, і до ночі на великій території будівлі було мало тиші.
«Тут, знову ж таки, було дивовижно, як за кілька днів усі почуття, здавалося, пристосувалися до сцени; картина війни, хоч і ненависна, була такого масштабу, що в самій її величині була втрачена більша частина жахів її деталей. Якби ви взяли будь-які двадцять ярдів палати й звернули свою безрозділену увагу на все, що вона перед вами поставила, не було жодного почуття чи почуття, яке б не були зворушені найбільше; але, коли кожен день проходили милі таких ненависних сцен, я, на жаль, став занадто запеклим до них; здавалося, що зловживання в цьому місці, в яких брали участь такі маси, були менш ненависними, ніж коли, випадково, перед вами у випадку кількох осіб.
«Як дивно знати, що вся ця величезна колекція наших виснажених і покалічених побратимів була доведена до такого стану, так би мовити,
ЦЕРКВА СВ. ПЕТРА І СВ. ПАВЛО. 207
навмисна мета; що можливе зараження чумою та позбавленням було частиною навмисної угоди з тими, кого так багато було знищено; що ці маси людей, на яких шабля, гвинтівка, панцир, багнет завдали такого каліцтва, були навчені виконувати таку саму роботу на інших і хоробро це робили».