Рів бастіону був удвічі більший за звичайну ширину, а на дальшому кінці його оточував капонір, або бомбозахищений блок-гауз, на якому було встановлено дві гармати, які, звісно, охопили його по всій довжині й завдали б втрат, майже рівних знищенню, будь-якій штурмівській групі, яка могла б проникнути так далеко. Через рівні проміжки вздовж дна рову були квадратні отвори, що вели в шахту однакової довжини, яка сполучалася невеликими підземними галереями з стрілецькими ямами Юса перед роботою та з контрмінами проти французького підходу.
Скарп був обгороджений частоколом, виготовленим з дерев’яних брусів, закріплених перпендикулярно в землі, і загострених на верхніх кінцях, що надавало їм схожості з рядом зубів акули. Контрескарп був прорізаний печерами для захисту воїнів, які рів, здається, був не менш регулярно обставлений гарнізоном, ніж корпус самого бастіону. Навіть за межами рову на землю були покладені ряди дощок із великими гострими цвяхами, що стирчали з їхньої верхньої поверхні, що могло б поранити й розірвати ноги тих, хто, мабуть, перейшов через них, здійснюючи штурм. Такими були предмети, накопичені пекельною винахідливістю, щоб унеможливити доступ до роботи; але, навіть якби їх було подолано і вхід був здійснений, Бастіон дю Мат був настільки повністю під командуванням садової батареї, що нещасні штурмовики, у саму мить свого оманливого успіху, мабуть, опинилися віч-на-віч перед дулами гармат останніх і, позбавлені будь-якого притулку, були б зметені майже до останнього.
Тому французи застосували мудру обережність, перенісши головну точку своєї атаки на «Малакофф», чия велика висота, хоч і перешкоджала можливості керування будь-якою з інших батарей, робила всіх, хто знаходився в радіусі його гармат, нездатними з того моменту, як нападники міцно закріпилися там.
Посередині цього малюнка видно амбразури Центрального бастіону, наступної батареї Еусія праворуч від Бастіону дю Мат.
ПЛАСТИНА LXVI.
ДОКИ В СЕВАСТОПОЛІ З ЕУІНАМИ ФОРТУ СВ. ПАВЛО.
Ці приголомшливі dpcks, одне з найсміливіших і найщасливіших зусиль інженерної майстерності, були побудовані з величезним розмахом під час правління імператора Миколи покійним полковником Аптоном, англійцем, який, опинившись у обставинах, у яких тепер безглуздо запитувати, щоб залишити свою рідну країну, вступив на російську службу, в якій його безперечні таланти швидко забезпечили його позиція відмінності.
Доктор Кох, чия розповідь про ці колосальні роботи є, безумовно, найбільш чіткою та зрозумілою з усіх, з якими ми зустрічалися, так описує їх: