Розумна ревнощі російського уряду, який не допускав іноземців до Севастополя, надзвичайно ускладнили отримання будь-якої достовірної інформації щодо точного характеру оборони цього місця. З них, безумовно, найважливішими були ті, що мали відбивати атаку з моря, оскільки наближення ворога з боку суші, здавалося б, було непередбаченим випадком, про який майже не думали.
Наведену нижче інформацію щодо фортів у морському напрямку було вибрано з різних джерел; і, хоча він набагато мізерніший і мізерніший, ніж можна було б бажати, на його точність можна покладатися; і, мабуть, його можна вважати і цікавим, і корисним разом із повнішими та задовільнішими подробицями, які ми можемо очікувати від нещодавньої окупації міста союзниками.
Окрім менших батарей, головні з цих фортів можна перерахувати таким чином: Карантинна батарея, розташована на початку Карантинної затоки, є першою на південній стороні; далі йде форт Олександр, який контролює вхід до головної гавані з півдня; тоді як форти Ніколас і Павло захищають отвір внутрішньої гавані на заході та сході. На північній стороні форт Константіно відповідає форту Олександр і перетинає його вогонь, тоді як дві інші батареї, на схід від першого, відповідають фортам Ніколас і Павло. Усі ці форти надійно побудовані з кам’яної кладки, і кожен із чотирьох більших складається з трьох ярусів гармат, розташованих один над одним. Кількість гармат, встановлених у цих роботах, була настільки різноманітна, від восьмисот п’ятдесяти, найнижчого розрахунку, до дванадцяти і навіть п’ятнадцяти та тисячі шістсот, що важко прийти до задовільного висновку з цього питання. Матеріалом, використаним для будівництва батарей, був різновид м’якого вапняку, який, як вважалося, не зможе протистояти сильному вогню корабельних гармат; але події 17 жовтня заспокоїли це питання та підтвердили розважливість російських інженерів. Інше заперечення полягало в тому, що яруси гармат були розміщені надто високо над морем, і в зіткненні з кораблями можна було б лише пошкодити такелаж; але було забуто, що мілководдя біля основи фортів не дозволить кораблям підійти на відстань, на якій гармати більше не можна буде натиснути на необхідну відстань. Кажуть, що каземати також були настільки погано вентильовані, що артилеристи незабаром задихнуться димом власних гармат і більше не зможуть ними працювати; але це твердження час також спростував.
Фактично, до початку війни існувала нерозумна схильність, поширена серед майже всіх англійських письменників, знецінювати все
D D