Засідання було розпочато виголошенням Посла гідної та красномовної промови, в якій після нарису характеру та історії Найчеснішого Ордену він зазначив безпрецедентний характер інвеститури, що відбулася майже на землі.
c c де він віддав заслуги та здійснив подвиги, за які була удостоєна честі, і майже під вогнем ворожих гармат. Сер Колін Кемпбелл і сер Едмунд Лайонс сказали по кілька слів у відповідь. Декільком лицарям надали знаки відмінності свого класу; війська представили зброю; гурт грав «God save the Queen»; артилерія дала королівський салют; і зібране військо, що становило близько 1000 чоловік, пішло.
День був надзвичайно сприятливим; і блискуче видовище, яке набуло глибокого значення з обставин, на які посилався лорд Стратфорд, і яке було розраховане на те, щоб справити сильне враження на глядачів не менше, ніж на акторів у сцені, пройшло з усією мірою.
ПЛАСТИНА LXIV.
НОЕТНА СТОРОНА ХЕБУ СЕВАСТОПОЛЯ. З вершини гавані, 22 червня 1855 року.
Цей вид зроблено з відрогу одного з пагорбів позаду поля Інкерманна, де французи поставили пікет; і його можна розглядати як кулон до того, що показує голову гавані. На гребені пагорба з цього боку затоки знаходяться амбразури деяких французьких батарей; біля його основи пролягає Inkermann Eoad, перетинаючи в цьому місці акведук, який у період, коли було зроблено малюнок, був настільки сухим, що його русло було забите бур’янами, травою та кущами. На передньому плані двоє чи троє французьких стрільців присіли за деякими незакріпленими уламками скелі, занепокоєно очікуючи можливості пострілу в будь-якого необережного юсійця, який може виявитися в межах досяжності. Жодна брижа не порушує спокійну гладь води в цей яскравий літній день, і її чиста гладь була б непорушною, але тут і там видніються уламки затонулих кораблів. Протилежний берег від форту Костянтин біля входу в гавань до споруди праворуч, де раніше стояв західний маяк Інкерманна, щетиниться батареями, побудованими у величезних масштабах і обробленими з найбільшою ретельністю. Ці величезні приготування до оборони велися нарівні з тими, що були на південній стороні, і доводять, як довго евсіанці мали думати про ймовірність того, що вони будуть змушені відступити через гавань.