сусідів, історія яких дійшла до наших днів, є найсильнішим аргументом проти такого припущення. Крім того, як ми вже зазначали, інші племена цієї назви не раз досягали тимчасового значення в ангалах степу.
Лише в другій половині п'ятнадцятого століття спад татарської навали, яка протягом майже двох століть затопила найбагатші землі Великої Руської рівнини, знову відкрив для заселення з півночі багаті степи "Чорнозем'я" і ледь менш родючі землі на південь і схід. Протягом цього тривалого періоду поневолення російська нація була утримана від своєї найбагатшої спадщини.
Розпорошені серед фінських аборигенів великих північних лісів — у тій казковій країні «кіммерійської темряви», де, як стверджує Геродот, жителі «проводять половину свого часу уві сні», — люди «Русі» зберегли віру своїх предків, засвоївши їхній довгий урок терпіння та витримки. Так сталося, що так багато старих центрів і міст Святої Русі знаходяться сьогодні в найбільш безплідних і непривабливих частинах Великої Руської рівнини.
Прерії України — «прикордонні землі» — перестали бути мисливськими угіддями постійних кочівників, і азійські орди мали разом із своїми польками та стадами в оазисах своїх рідних пустель селянське населення с.
Північну Росію охопила невгамовна лихоманка [або eraJgratiorLi] З темної ялинової пустелі вийшли загони піонерів, — засліплені яскравим сонячним світлом степів, — щоразу тиснули на південь.'^Таким чином поселенці справжньої російської крові почали знову заселяти зруйновані війною рівнини Скіїї, де вільна земля і, що ще дорожче, особиста свобода винагороджували сміливість авантюрист.
У той час як страх і голод змушували їх покірно юрмитися біля дерев’яних фортець хоярів, жодних законів не було потрібно, щоб прикувати селян до глиби. Кріпацтво почалося в Росії в той час, коли феодальна система Європи занепадала. Бо коли князі й дворяни цих північних князівств виявили, що їхні уділи та широкі наділи лісових земель швидко поверталися до пустелі через втечу сільськогосподарських робітників, було вжито законних заходів для збереження їхніх «прав». В указах Івана Грозного і Бориса Годунова ми знаходимо законодавчі сліди цього великого південного руху. Проте, незважаючи на жахливі покарання та закони, прийняті для того, щоб утримувати селян від кочівлі, мужіки продовжували приєднуватися до залишків диких азіатських племен і не менш варварських «козаків» їх власної раси, які влаштувалися у громадах волоцюг, слідуючи за відступаючим кордоном татарської навали. J^ Здається, приблизно в цей час термін козак або касак вперше був використаний для опису a
ПОХОДЖЕННЯ «ВІЛЬНОГО НАРОДУ» 9