*"людина без господаря", той, хто відмовлявся ототожнювати себе з крестьянином або звичайним сільськогосподарським робітником (клас, який майже повністю потрапив у стан кріпосного права). Можливо, це слово раніше використовувалося татарами після завоювання Русі для позначення одноплемінників, які, відмовляючись оселятися в містах чи колоніях, воліли продовжувати -j-^^ кочове та авантюрне життя. • називали також воїнів-наймитів зі степових «військових дружин», які, зберігаючи войовничі традиції цього мандрівного життя, відмовлялися входити до рядів великого боярства або йти на постійну службу в платну дружину, сформовану царями після правління Івана IV.
Жорстоким методам татарського панування можна приписати риси, які залишили глибокий слід в уряді та політиці імперії царів. Російські історики тепер перші визнають глибину і силу цього впливу. Природно демократичні в своїх ідеалах і особистих відносинах, тривале підкорення татарам навчило слов'янських людей покірності і (разом з пізнішими принципами, запозиченими Петром Великим з прусської системи) дали їхнім правителям взірець жадібного деспотизму та самодержавної влади. Навіть ексцеси революції в нашому власному дай^ показують стійкість у російській державі цих згубних чужих впливів.
Під безжальними ударами меча царя Василя,
і його наступник Іван Грозний, розпочали розбудову великої сучасної держави Росії — охоплюючи в дедалі ширшому колі панування вольності дрібних князів і хужуазію лісових «міських республік». Такою була доля Пскова, Вільної Вологодської республіки і міста «Господа Новгорода Великого».
Тим часом на широких південних рівнинах, під проводом розкуркулених гоярів, польських шляхтичів-ренегатів, турецьких яничарів чи навіть деяких мандрівних французьких чи німецьких авантюристів, характерна цивілізація українських козацьких спільнот неухильно зростала й міцніла. Набрані зі стійких бродяг усіх рас і кланів, «викрадених молодих людей, злодіїв і патріотів», озброєних зброєю, яку вони привезли з собою. Русь чи луками та стрілами своїх сусідів-татар вони боролися і поступово здобували право на існування та залишатися вільними. Зважаючи на важливість географічних умов для мешканців цих рівнин, немає необхідності докладніше розглядати деякі явища, властиві південноросійським степам. Протягом тисяч років — аж до появи залізниць останнім часом — життєві проблеми російських прерій, мабуть, поставали знову і знову в тих самих неминучих формах. Нації, які заснували свій постійний дім у цій родючій «усміхненій пустелі», були наділені подібними характеристиками.
ПОХОДЖЕННЯ «ВІЛЬНОГО НАРОДУ» 11