Якщо Пугачов був лише каторжником-утікачом, то його авторитет тепер зміцнювався серед «старообрядців» ув’язненням, яке він зазнав за свої релігійні переконання. Успішне порушення правил, які захищали торговців на караванній дорозі, було лише додатковим правом на їх повагу. Невдовзі він був обраний лідером пустельної групи «Вільних товаришів», які, з певним виглядом підтримання організації та звичаїв запорозьких козаків, тепер оголосили себе незалежними від будь-якої влади. На мандрівних купців і каравани нападали під приводом стягнення мита з усіх, хто наважувався перетнути їхню територію. Організований «підйом» худоби, що належала їхнім більш мирним сусідам, також давав засоби для легкого, навіть радісного існування.
Навесні 1773 року Пугачов, мабуть, для того, щоб більш формально встановити своє лідерство серед своїх диких товаришів або мріючи про ширші можливості для реалізації своїх амбіцій, здається, вперше задумав план звернення до їхньої вірності, видавши себе за вбитого царя Петра III. Якою б неймовірною не здавалася ця схема, вона, тим не менш, мала багато особливостей, які обіцяли успіх. Обставини вбивства цього негідного монарха, якого Катерина змінила, завжди залишалися тривожною таємницею для селян Росії. Згідно з поширеною думкою (але з яких історичних причин, визначити важко) він i