його прикордонна твердиня особливо пов'язана з ім'ям Пугачова і великим козацьким повстанням правління Катерини II. Після розгрому військ «ЛжеПетра III», здійсненого лише після тривалої й запеклої боротьби, давня назва Яїка, яка раніше відрізняла і козаків, і їхню країну, була змінена на сучасну назву Уральськ*.
Через свою відособленість від сусідів Уральські Касаки зберегли багато вдач і звичаїв давніх козаків, давно покинутих донськими козаками. У цих рідко відвідуваних районах досі зберігається у всій чистоті давній устрій козацького землеволодіння та общинного існування. (Див. Додаток.)
Уральські козаки заслуговують, можливо, більше, ніж будь-яка інша гілка їхньої раси, на те, щоб їх називали справжніми пережилими старого «Вільного народу».
* Після відвідування автором Уральська в 1916 р. голосуванням козацької громади було відновлено стару назву Яйка.
Більше трьохсот років вони фігурували в історії Росії. До залишків стародавніх племен, можливо скіфського походження, приєдналися втікачі російські селяни та інші іноземці, щоб сформувати найдавнішу громаду, що населяла береги Яйка. Серед цих перших поселенців було багато релігійних біженців, більшість із яких належали до дивної російської секти, відомої як Раскольники або «старообрядці». Ці російські сектанти, замість того, щоб підкоритися реформаторським указам царів, які бажали модернізувати обряд стародавньої віри, втекли в пустелі, щоб поклонятися Богу за примітивним способом своїх батьків. Перепис, проведений під час правління Петра Великого (1723), показує, що колонія включала членів кількох сект розкольників, багато з яких дотримувалися віросповідань, відмінних від раскольниківських. Вздовж берегів Яйка всі, кого гнали і гнобили, чи поляки, чи угорці, чи донські козаки, могли жити своїм Хвесом, як хотіли.
Лише наприкінці вісімнадцятого століття російський уряд намагався здійснювати будь-який інший контроль, окрім номінального нагляду, над цими громадянами, позбавленими свободи. Проте варто побоюватися, що козаки-пуритани з Уральська мали свої власні дивні уявлення про етику свободи: бо, як висловлюється в одній із їхніх гучних пісень,
«Колись ми, козаки, по морю пливли вдома, Наші човни по водах брали мито від Хіва і Персії»* * Див. статтю Н. Бородіна. Науково-популярний місячник.