Довгоочікуваний і, очевидно, однаково боявся обидві сторони бій вирішив на користь козаків курйозний випадок. Російська гармата, яка під час якоїсь набігу на татар потрапила до рук лісових племінників, поколіннями вважалася страшним фетишем вогулів. Притягнувши цю безшумну зброю з собою на поле бою, дикуни впевнено повернули її на атаку маленького війська Єрмака, яке наступало на вони в щільній масі, блискавки жахливої вогнепальної зброї грали, як блискавки, по її передній частині. Але незважаючи на заклинання шаманів, зброя, на яку вогули покладали свої надії, вперто мовчала. Їхня безглузда віра в його магічну силу змусила їх очікувати, що їхній ордонанс сам по собі вирве знищення на їхніх ворогів! Таким чином, зрадивши свої найдорожчі надії, вони розвернулись і втекли в свої непрохідні ліси, залишивши на своїх союзниках татар нести тягар козацької навали.
Страшно зменшені чисельно, козацькі війська, ймовірно, на той час складалися лише з трьох сотень чоловік, тоді як, окрім ненадійних лісовиків, навчених татарами воїнів серед ворога було ледь чисельніше. Таким чином, здавалося б, що доля великої Сибірської імперії залежала від того, що мало більше ніж лісову сутичку I
Ця рішуча перемога, здобута над визнаним вождем Зауралья, і цінна здобич, здобута в сутичці, підштовхнули Єрмака до важливого кроку. Тепер він вирішив вступити в переговори з далеким двором Івана Грозного і домогтися від свого государя помилування, якщо це можливо, за всі минулі злочини. Той Єрмак (який тепер просунувся в невідому країну поза межами досяжності царського правосуддя і зайняв становище, порівнянне з становищем незалежного князя) мав би таким чином тремтіти д прагнути укласти мир із далеким правителем у Москві, є ознакою великого прогресу до національної єдності, якого Росія досягла під правлінням царя Василя та його наступника. Видовище, коли іспанський ідальго, який є могутнім у своєму колоніальному царстві, наказує повернутися додому, щоб стратити або чекати на волю свого короля, уже неодноразово згадувалося в хроніках Іспанської Америки. У Росії ж така поведінка є ознакою нової ери.
Але навіть укладаючи сумнівний мир з Іваном, Єрмак був обережним. Чи то сумніваючись у власному прийомі, чи бажаючи зберегти свої нещодавні завоювання, він наказав своєму лейтенанту Кольцо (який, очевидно, тепер займав цілком підпорядковане становище) взятися за це завдання. Таким чином засуджений злочинець із ціною за голову став посланцем, обраним сповістити Іванові про приєднання до його імперії величезної нової території, яку завоювала козацька відвага.