Частина 7

Бо, незважаючи на одноманітність пейзажів, степи Малоросії є чи не найбагатшим сільськогосподарським регіоном у світі. Їхня родючість зумовлена ​​знаменитою чорноземлю, або «чорною землею», яка вкриває неderljTng шари товщиною більше аршина — родовище, яке, за винятком окремих піщаних ділянок, простягається майже на всю південну частину Росії від Дніпра до Каспію. У багатьох місцях народна назва цього багатого ґрунту не є перебільшенням, бо, щойно оброблений плугом, він майже такий же чорний, як вугілля. Склад цієї природної садової землі зумовлений столітнім процесом. Шари гнилої рослинності відкладаються природним урожаєм трав, якими ці рівнини вкриті щоразу, коли вони не обробляються. Російський селянин твердо вірить, що навіть без гною і штучних добрив багатства цієї землі невичерпні. У багатьох частинах наукові дослідження, здається, підтверджують його твердження про те, що гній не тільки зайвий, але й шкідливий. За умови оранки на глибину лише шість дюймів чорнозем здатний давати феноменальні врожаї протягом п’яти-шести років поспіль, після чого, якщо його залишити під паром протягом кількох сезонів, уся його родючість, здається, повертається. Це природне багатство ґрунту спричинило небезпечно нерозумні форми землеробства, до яких прив’язаний козак-хлібороб. Дійсно, його нездатність конкурувати з більш вправними фермерами з менш родючих місцевостей лежить в основі його повільної експропріації останніми кожного разу, коли вони зустрічаються у відкритому змаганні. Якби родючість була єдиним питанням, яке слід розглядати в чорноземному регіоні, рівнини Південної Росії були б таким хліборобський рай, а козаки й селяни, що їх населяють, найщасливіші з людей. Але, на жаль, на цих величезних рівнинах відбуваються такі раптові й різкі зміни погоди, що жодна людська винахідливість не може запобігти їхньому впливу. Промені південного сонця настільки потужні, що згубні посухи часто виникають через сезонні дощі, які відкладаються лише на кілька днів. Знову ж таки, за звичайних зимових умов ці рівнини вкриті снігом протягом п’яти місяців на рік, утворюючи необхідний захист від сильних морозів, які інакше руйнують осінній посів. Але в багатьох частинах «чорноземного» регіону (особливо на сході) сильні зимові вітри дмуть, не зупиняючись на пагорбах чи лісах, зносячи сніговий покрив, таким чином дозволяючи ґрунту іноді промерзати на глибину ярда або більше. У таких випадках весь процес посіву потрібно починати заново навесні. Тому легко зрозуміти перевагу козацького «старожила» скотарству та розведенню худоби, навіть у такому родючому минулому.