Першим актом Петра після того, як сильна військова окупація закріпила імперську владу, було вимагати від гетьмана та головних козацьких сановників присяги на вірність, такої самої форми, як і більшість його підданих. отже-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
далі цар був юридично «самодержцем», а Україна стала офіційно називатися ненависною назвою «провінція Малої Росії».
Водночас до кожної з козацьких полків чи полків висувалася вимога зарахування контингенту чоловіків до складу військ російської армії. Цим чітко вказувалося, що козацтво України відтепер вважалося підлягаючим регулярній військовій службі, як і будь-які інші піддані імперії. Ця політика також фактично послабила силу опору, який полки, створені станицями, могли б протистояти «реформам» Петра, якби вони залишалися в повній мірі.
Щоб підкреслити зміни, яких зазнав старий режим «вільного козацтва», в Юхові було засновано окремі судові органи для застосування нового російського права замість старого козацького права, заснованого на «інститутах магдебурзького права». Єдине оскарження цього трибуналу лежало в судах імперії, а не, як досі, у великих козацьких з’їздах чи старшинській раді кожної станиці.
Тим часом у своєму таборі в Бендерах, до якого турки іноді ставилися як до видатного полоненого, а знову зверталися до нього як до союзника, Карл XII продовжував свої інтриги проти царя та палкі заклики до держав Європи дозволити йому повернутися до його королівства.
Після смерті Мазепи Карл мав кон-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
продовжував дружні стосунки з Петром Орликом, обраним гетьманом Запорозьким. Новий вождь колишньої Вільної Республіки тепер цілком перебував під впливом своїх турецьких покровителів. Хоча таке низьке підлабузництво ображало бурхливу ортодоксальність його товаришів, Орлік вплинув навіть на одяг османських захисників. Щоб убезпечити своє становище, він також одружився з татаркою, обраною в сералі кримського хана. Його поведінка не могла не поглибити розриву, який уже існував між запоріжжями та козаками України.
Але Петро все ще з підозрою дивився на прикордонне населення своєї нової провінції. Будь-якого козака, підозрюваного у зносинах із запоріжцями, жорстоко карали смертю або вивозили в чумові болота Ладозького озера, де в околицях нової столиці велися величезні осушувальні роботи. Це суворе поводження викликало широке невдоволення по всій Україні, і, знаючи про цей дух повстання, як турки, так і запоріжці були заохочені знову спробувати вторгнутися до російського кордону.