На підтримку цієї схеми дипломати Порти та великий візир татарського хана вдавали, що трактують Запоріжжя як незалежну державу. У маніфесті, широко поширеному по селах старої України
Закликали козаків повернутися до Польщі. Турки не тільки обіцяли відновити права запоріжців, а й пропонували допомогти козацьким поселенням по верхньому Дніпру повернути собі колишню свободу, якщо вони будуть відкрито чинити опір утискам і поборам росіян.
Далі Портою була організована піша експедиція, у якій тридцятитисячне добірне татарсько-турецьке військо мало приєднатися до Орлика та його запоріжців для вторгнення на російську та польську Україну. До цієї ж армії був включений контингент поляків, незадоволених ставленням царя до їхньої країни, під керівництвом могутнього шляхтича зі старовинного роду Потоцьких.
Під час цієї вміло спланованої політично-військової кампанії, в якій яскраво проглядається дипломатія Карла, було віддано наказ пощадити поляків і козаків загарбаних районів, а російські війська та їхніх прихильників безжально карати. Ця схема, однак, не збігалася з перевіреними часом методами, які застосовували татари у своїй війні. Піддані хана та ще менш дисципліновані запоріжці невдовзі почали потурати своїм талантам до нещадного грабунку, і після кількох незначних військових успіхів на початку кампанії союзні війська розпорошилися в пошуках здобичі. Це дозволило регулярним російським військам під князем Галіциним легко розгромити ці розрізнені загони.
під Києвом. Їхні втрати в боях і сутичках досягають п'яти тисяч.
Поки запоріжці та їхні козацькі дружини втрачали останню нагоду відновити свободу України, група добірного татарського війська під командуванням особисто хана зуміла компактною масою проникнути в серце російської території аж до Воренца. Жахи цієї навали, нагадуючи безчинства татарських орд під проводом хана Батия, охопили багато районів, які колихалися у своїй вірності прапорам Петра. Основний військовий результат експедиції був отриманий під Самарою, де хану вдалося знищити російські верфі та половину недобудованої флотилії, за допомогою якої цар планував спуститися по річці Дніпро, щоб спробувати перенести місце війни на кордон османських володінь. Цей збройний подвиг, ймовірно, був частково причиною катастрофічних результатів знаменитої кампанії Прут, яку Петро розпочав тепер на прохання господарів християнських провінцій Молдавії та Валахії.