На пропозицію Богдана про мир горда шляхта навіть не дала відповіді. Нікого й не дочекалися: на чужоземного агента й священика-єзуїта — двійники бічів багатостраждального православного селянства України — впала тягар козацької помсти. Розповіді про кривди цих «мучеників» загалом пережили образи, які вони викликали. Проте було б справедливо шукати якийсь прихований мотив справедливості за жорстокістю козаків, яку так красномовно експлуатували. Незважаючи на природно упереджені розповіді польських істориків, сучасний студент знайде щось, окрім сліпої лютості, в діях цієї «коаліції мусульман, социніан і греків», які у своєму шаленому хрестовому поході руйнували церкви, палили монастирі, «віддаючи своє життя ченцям і черницям лише для того, щоб насолоджуватися видовищем їхнього примусового весілля, святкувався в тіні меча». *
Тікаючи перед наступаючим козацьким військом, орда втікачів: старих, жінок і дітей,
* Салванді ор. цит. том. I, сторінка 191.
жителі прикордонних сіл, принесли в замки і міста Польщі перші звістки про ці несподівані, неймовірні для її військ лиха. Таким чином, у той час, коли Західна Європа святкувала кінець тридцятилітнього безперервного кровопролиття підписанням Вестфського договору, прикордонний світ слов'янської нації взяв на себе тягар війни.
Після смерті мудрого Владислава на полі Вольні відбувся великий пленарний сейм вельмож польських. У той час як збудливі Паньє кричали один одному, намагаючись у безладному конклаві обрати нового короля для своєї розгубленої нації, Єремій Висновецький зі 140-тисячною армією, польські дворяни зі своїми кріпаками та найманцями намагалися зупинити хвилю вторгнення в Плаваце. Але з наближенням козаків і їхніх союзників ця занедбана надія, зібрана з усіх її широких земель назустріч краю Польщі, розтанула в найнепанській паніці перед помахом Богданової очеретини — селянського прапора.
Мудра політика Богдана тепер пощадила дорогі польським селянам двори та римо-католицькі костели. Але на дворянські замки, зберігаючи скарби мистецтва, які викликали захоплення у кожного європейського мандрівника, який відвідав ці далекі землі, наступаюче військо обрушило свій гнів. Богдан вже не бажав просто козацької помсти. Тепер він був лідером популярного
БОГДАН:
рух або жакерія, яка прагнула отримати ті самі привілеї для селян Польщі, які обіцяли його перемоги для козаків на Україні. Поки єдині виборці «республіки» — привілейовані шляхтичі — ще радилися на Вольні щодо вибору короля, Богдан став беззаперечним правителем України. Встановивши народне правління над дедалі більшою територією Польщі, він, здавалося, збирався вирішити проблему того, хто має бути королем, у свій власний спосіб.