MediaArhiv

Частина 7

сторінка 111/132

Фактичний уряд у більшості з цих громад, як правило, здійснюється радою козацької старшини, як правило, чоловіків старшого призовного віку, чиї патріарші рішення поважають усі. Ця рада чи шор відповідальна перед станичним збором, у якому представлені всі козацькі голови родин. Проте з огляду на збільшення населення та громіздкі розміри, яких ці зібрання досягли в багатьох великих станіці, старий принцип obshi kroug, тобто «Коло всіх», зазвичай обмежується громадами, що не перевищують двадцяти чи тридцяти сімей. У більших громадах була прийнята представницька система, заснована на універсалі виборче право чоловіків старше двадцяти п'яти років. У всіх важливих справах рішення повинні прийматися більшістю не менше двох третин голосів.

У козацьких станицях некозакам, або «особам не військового стану», дозволялося жити за рахунок сплати певних оброків громаді, але без права голосу та обіймати посади. (Раніше євреї були суворо виключені з користування цим привілеєм.)

Козаки мають ту саму прихильність до скотарства та інших скотарських занять, що помітна в жителів майже всіх нових країн. Подібно до справжнього «ковбоя» Далекого Заходу — з яким у нього багато спільного — козак докладе руку до плуга лише тоді, коли його спонукає найсуворіша потреба. Хоча в багатьох частинах козацького краю ґрунти степів надзвичайно багаті, суворість континентального клімату відчувається особливо гостро. На цих величезних майже безлісних рівнинах посухи, повені та інші кліматичні екстремальні ситуації є ворогами козаків-землеробів.

За цісарського уряду особливо заохочувалося розведення коней і великої рогатої худоби для оснащення кінноти, а для забезпечення найкращих результатів Міністерство землеробства забезпечувало козаків-скотарів кровним худобою. Для керівництва і нагляду за цією галуззю в зручних місцях створюються племінні ферми.

Окрім коней велика частина багатства

Козацькі народи складаються із стад великої рогатої худоби, овець, свиней, верблюдів. Справді, у багатьох частинах станиць розмір цих стад є головним критерієм багатства та становища козаків, приблизно так само, як цей стандарт застосовується серед кочових рас.