При цьому Платов використав увесь свій могутній вплив для збереження традицій козацького національного життя. Тим, хто бажав змінити «старі прикордонні шляхи», він зазначав, що це тільки їхня військова організація, яка відрізняла козаків від навколишнього селянського населення, жалюгідний стан якого вони всі зневажали. До класу молодої козацької старшини, яка думала, відмовившись від характерних мундирів і наслідуючи способи і манери місцевої російської шляхти, піднестися над своїми побратимами, він був особливо суворим. Розуміючи, що в загальній службі — основі системи козацького землеволодіння — полягала їхня головна користь для Російської держави, він нещадно насилував дисципліну, необхідну для забезпечення їхнього привілейованого становища. Навіть сьогодні уроки гідного гетьмана відіграють свою роль у тому, щоб козаки не виконували своїх обов’язків у великій боротьбі, яку веде російська демократія проти Больше\^см і отрути марксистської культури.
На момент початку першої російської кампанії проти імператора Наполеона в 1807 році Платову було майже шістдесят років. Тому він міг би почесно попросити дозволу продовжувати спокійну та корисну відставку. Але, як і інший відомий козацький ватажок, Мазепа, його найвідоміші подвиги мали бути здійснені після того віку, коли генерал — і особливо ватажок легкої кавалерії — вважається непридатним до дійсної служби. Під час турецьких воєн російська козацька кіннота та своєрідна тактика, яку вдосконалювали її офіцери, викликали інтерес військових студентів у всій Європі. Але хоч і безцінні