почергово. Ця абсолютно несподівана катастрофа відрізала турків від їхньої бази супхів і не дала гарнізону в місті іншого виходу, окрім як підняти свої тюрбани на кінцях довгих списів на знак капітуляції.
Замість обіцяного права розграбування міста козаки прийняли (ні, кажуть нам без кривди) тисячу п’ятсот дукатів. Цар особисто подякував Мазепі та його козакам-човнярам — останньому в доброму гуморі, оскільки він сам був підвищений Лефортом до вищого рангу за роль, яку він зіграв у битві. Таким чином, як справжніх бойових товаришів, склалася основа тривалої дружби між імператором і Мазепою.
У 1705 році Петро здійснив повну страту стрільців — привілейованої, але ненадійної міхтії староруського двору — жахливою відплатою за їхню нелояльну поведінку під час його знаменитого європейського туру. Після цієї події козацтво стало як ніколи важливим фактором у прикордонних військах Росії. Водночас вони отримали в рекрути велику кількість стрільців-флейнорів від радикальних військових реформ Петра. Цей новий елемент, цілком імовірно, був значною мірою відповідальний за повстання, яке поширилося серед донських козаків у наступному році (1706).
Азофські перемоги та завоювання берегів Чорного моря пробудили військову силу.
укази царя Петра. Крім того, саме в цей момент помер шведський король і на престол зійшов його син Карл, якому було 18 років. У вступі на престол такого молодого князя і цар, і король Польщі побачили можливість позбутися суперника, чиї амбіції суперечили їхнім власним. Позиція, яку займала Швеція, довгий час давала їй контроль над балансом сил на півночі. На кожних виборах на польську корону король Швеції або домагався виборчої честі для себе, або вважав свою підтримку важливою для вибору успішного кандидата.
Інша причина спонукала Августа Саксонського, новообраного короля Польщі, приборкати ненависний «імперіалізм» Швеції. Цей німецький князь був настільки непопулярним у своєму виборному королівстві, що вітав будь-яку нагоду для зовнішньої війни, яка б відвернула увагу його слов’янських підданих від внутрішніх справ. Упевнений у перемозі в цьому підприємстві, він навіть зробив кроки, щоб залишити почесті обіцяної кампанії для ненависного охоронця німецьких військ, який супроводжував його з Саксонії. Але польський король і цар повинні були дізнатися, що Карл Шведський, незважаючи на свою молодість, був першим військовим генієм свого віку і що він командував найдосконалішою та найдисциплінованішою армією на півночі.
В ході однієї блискучої кампанії Карл вигнав польського короля з пров.