Харків – місто з населенням близько 200 тис. Старовинні архітектурні риси старої української столиці майже зникли. Німецький вплив помітний з усіх боків. Огидна лютеранська церква з необробленої червоної цегли підносить свої вежі поруч із цибулинними куполами російського собору, а довгі вулиці вздовж будинків і магазинів у «сучасному стилі» Мюнхена та Карлсруе. Дійсно, загроза німецького торгового панування була безпосередньою причиною раннього революційні рухи, які спалахнули в Харкові в 1917 році. Інша причина такого ворожого ставлення до німецького впливу в Петрограді полягала в тому факті, що в Харкові було велике населення поляків з німецької Польщі, які оселилися тут у вільнішій комерційній атмосфері Росії.
Кілька годин їзди за Харковом приводять мандрівника до першої станиці донських козаків. Перший погляд на ці села показує, що вони належать до іншої ци\ілізації. Порівняння з поселеннями робітників-муджиків, які вторглися на їхню територію", з моменту відкриття великих сучасних заводів у Донецьку робить цей контраст ще більш помітним. Для моджіків^ навіть у новому оточенні вони довго залишаються вірними своєму типу.
Навіть там, де мало що заважає їхнім селам спокійно поширюватися по степах, атаки чи любов до товариства один одного змушують їх скупчуватися біля великих фабричних будівель із червоної цегли, приблизно так само, як їхні предки тулилися біля фортець своїх володарів у соснових лісах півночі, захоплених татарами.
Села, населені справжніми корінними мешканцями землі, мають зовсім інший вигляд. Перший вигляд козацьких станиць показує, що їх мешканці цікавляться не лише зовнішнім виглядом, а й питаннями чистоти та санітарії. Ще один знаковий факт: поряд з церквами починають з'являтися шкільні будинки. Кожен акуратний обгороджений сад має саме ті розміри, які передбачав військове звання його власника в козацькому полку. Навіть улюблені малоросійські соняшники, що стоять на сторожі кожного скромного дверного отвору, здається, були поставлені на свої місця за командою інструктора.