Не мав сірих вод Берінгової протоки прокотився між ними — незрівнянна енергія цих прикордонники могли претендувати на західне узбережжя
Америки для цар.
♦ (Див. «Подорожі» Флетчера.)
ЧИ політичний стан ранніх козацьких поселень в Україні — широкому дискусійному прикордонному регіоні, що лежить між Польщею, Росією та мусульманськими державами на півдні та заході — коли-небудь давав «Вільним людям» право вважатися окремою державою чи національністю, було предметом довгих і безплідних суперечок. Незрівнянні прикордонники, козаки не могли ні захистити, ні визначити нечіткі кордони власного «Вільного степу». Під час кожної кризи їхня недисциплінована поведінка та ненависть до центральної влади призводили до внутрішніх розбратів — а вони, у свою чергу, до неминучого підкорення однієї з сильніших націй, що їх оточували. *'
Під час правління Івана Грозного більшість донських козаків з власної волі стали підданими російського царя, претендуючи на привілеї та імунітети, які відрізняють їх від російського мужика до наших днів. Таким чином, східна гілка козацтва стала частиною московської імперії (хоча вони, здається, продовжували використовувати між собою титул «республіка» до недавнього часу).
Протягом першої половини XVI ст. козаки, що мешкали на берегах Дніпра, неминуче виявилися втягнутими в більш-менш тісний «союз» із поляками проти набігів турків і татар. Завзято опираючись претензіям польських магнатів, чиї невизначені феодальні права поширювалися на значну частину земель, які обробляли й захищали козаки, прикордонні станиці чи слободи залишалися загалом підвладними польській короні.
Польські королі невдовзі намагалися спрямувати на власну користь мужність і войовничу здатність, які їхні сусіди-козаки розвинули впродовж багатьох поколінь війни проти спільного ворога. За короля Сигізмунда козацький гетьман (прозваний польськими хроністами Остафсеєм) запропонував польському сенату створити з його земляків прикордонну варту чи ополчення для оборони кордонів королівства від татар.
Його план передбачав будівництво флотилії на Дніпрі нижче катарактів, здатної транспортувати дві тисячі людей і чотириста коней до будь-якої загрозливої точки на довгій лінії річкового кордону, «яку необхідно було утримати проти цих загарбників». Він запевняв польського короля, що навіть ця невелика сила, дисциплінована по-козацьки, може ефективно зупинити орди кримських ханів Гіраїв, які «всюди змушені були перепливати широкий потік вплав».
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
керуючи своїми кіньми, і, таким чином, можуть бути поставлені в невигідне становище».