Політика імператриці Катерини полягала в створенні в усіх прикордонних провінціях землеробського населення із селян. Хоча жоден із цих іноземних колоністів не був переведений до Яїку, навколо Самари на Волзі були поселені цілі поселення. Але таким чином розпалювалася нова ворожнеча, оскільки в процесі багато первісних поселенців були розграбовані на користь прибульців. Більшість останніх складали, крім того, німці, чиї нащадки, чужі мовою та вірою, аж до вибуху нинішньої війни жили пліч-о-пліч із російським населенням, ще відокремленим від своїх сусідів давніми чварами.*
Тоді як козаки знайшли їх,
* Нерозумна і недалекоглядна політика німецького імперського уряду щодо втручання в лояльність цих колоністів Росії через очевидні пропозиції «подвійного громадянства», зроблені безпосередньо перед початком війни, призвела до непоправного розпорошення — через двісті років після їх заснування — головного джерела німецького впливу в цьому районі. І тут знову ж таки цинічна неповага правителів Німеччини до міжнародних конвенцій стягнула природну кару за їхні злочини на невинні голови.
будучи вигнаними з великих «пастів», необхідних для їхньої худоби, уряд намагався змусити їх до більш «цивілізованих занять», відрізавши субсидії, які були дозволені кожному голові козацької родини в обмін на його військові заслуги проти сусідніх туркменських племен. Сильний елемент Раскольників серед козаків з фанатичною рішучістю тримався своїх переконань. Ці обряди часто були причиною серйозних проблем із владою. Як і хояри петровського часу, сектанти з релігійних міркувань відмовлялися голити або «стригти кути бороди». Коли військове начальство отримало наказ зарахувати цих незрівнянних вершників до «гусарських» полків для служби під час турецької війни, першим вчинком командувача (німця, одного з багатьох, що служили в російських арміях) був наказ, щоб його бородатих рекрутів публічно постригли на головній площі міста Яйкской. Його тверде переконання, що жоден гусар не може воювати без вусів, передбачених німецькими правилами, закінчилося розправою над усіма іноземними офіцерами, залученими до рекрутської служби. Лише прибуття регулярних військ поклало край цьому заколоту. Ватажки, користуючись схваленням і підтримкою козаків, легко втекли в сусідню пустелю.
У їх таємному штабі в киргизьких степах Пугачов приєднався до лідерів цього повстання. Хоча в очах уряду цариці-