У той час Єрмак не знав, що його найгероїчніша боротьба мала вестись із природними труднощами.
культів • /ілдемесс. Така боротьба була, мабуть, менш придатною для поетичного опрацювання рядків, ніж його битви з аборигенами. Але будь-який мандрівник, який мав нагоду відвідати країну, що лежить біля Уралу, знайде в наполегливій мужності козацького ватажка як дослідника предмет захоплення, який перевершить його військові досягнення. Тубільні племена, з якими вони спочатку зіткнулися — на відміну від більш войовничих підданих татарських князів далі на південь — не могли чинити жодного грізного опору краще озброєним козакам. Подібно до розрізнених залишків їхніх нащадків, які дійшли до наших днів, вогули та остяки жили родинними групами, розсіяними у найглибших куточках лісу. Вони були невисокого зросту, боягузливі й прагнули жити в мирі зі своїми сусідами. На додаток до реальної небезпеки пустелі, яку вони населяли, тисячі інших жахливих страхів напали на них через їхню забобонну віру в лісових демонів, деревних духів та інших фантастичних істот, яких вони задобрювали системою складних ідолопоклонницьких обрядів. Ці переконання, що сформували їхню єдину релігію, спонукали їх дивитися на своїх вождів або знахарів з неймовірною пошаною.
Спритні мисливці та капкани — так що їхні брудні тіла були вкриті рідкісним хутром норки, видри та королівського горностая — єдиною зброєю захисту були луки та стріли. Проти такої реклами
Протягом багатьох років вогнепальна зброя Косса, подібно до тієї, яку мали конкістадори Перу, швидко здобула жахливу перевагу.*
Майже непрохідний ліс, крізь який Єрмак і його послідовники змушені були крок за кроком прорізати собі шлях, пов’язані потоки, що мчали до Північного Льодовитого моря, через яке вони були змушені пройти, і глибокі яри, заповнені clievaux de f підйомами впалої деревини, були труднощами, які спочатку поєднувалися — а не слабкий, але зростаючий опір місцевих племен — з