Набагато небезпечнішим для справи самозванця заходом була пропозиція величезної винагороди (100 тис. рублів) за його особу або доказ його смерті. Пугачов, який не вмів ні читати, ні писати, спричинився до видання ряду маніфестів у відповідь на ці укази, в яких серед інших реформ обіцяли свободу кріпаків і відновлення всіх козацьких привілеїв. Це був не менш мудрий політичний крок. Навіть у віддалених куточках європейської Росії «програма» Пугачова всюди була зустрінута з ентузіазмом. Головна небезпека для справи Пугачова тепер полягала в його власному національному лютому характері та непорушних ланцюгах жорстоких пристрастей. Уявивши, що тепер його царство забезпечено, він дозволив собі безкарно вдаватися до найобурливішої розпусти. Його поведінка незабаром стала приводом для скандалу серед старійшин Раскольника, які сформували його перших учнів. «Нерозбірливі» козацької громади — суворі послідовники тексту стародавнього Писання — могли виправдовувати акти халяви та піратства, які можна було вважати відповідно до божського указу «розбещеними єгиптянами», але видовище, яке невдовзі влаштував їм їхній ватажок, і особливо його любовне підкорення горезвісній повії з Яїкського, позбавили його підтримки з боку них.
* Лезур, сторінка 221.
жорсткі сектанти. Коли він наполягав на присутності старшин на весільному бенкеті з «Єзавеллю» (бо, незважаючи на те, що він мав законну козацьку дружину, він мав намір відсвяткувати новий союз оргією, гідною з усіх поглядів його нареченої), серед його послідовників стався заколот. Щоб відвернути увагу свого війська від цих клопітких домашніх справ, він тепер загрожував регулярною облогою великого міста Казані, і сильні російські сили під командуванням генерала Бібікова були направлені на допомогу цьому місцю.
Швидким маршем до кордону Самару, важливе місто на Волзі, було звільнено від повстанців, і нижня течія цієї течії знову відкрита для судноплавства. Але дикий характер країни, серед пустель і солончаків якої його послідовники опинилися вдома, дозволив «Петру III» не тільки зберегти свої війська в цілості, але й отримати раптову перевагу. Повертаючись після довгого обходу, він здивував ізольовані сили, що складали особисту гвардію генерала Бібікова. Вражені цією несподіваною атакою росіяни були майже знищені, а їхній лідер утік, щоб пізніше померти від легкого поранення, яке лише через його гнів і приниження зробили серйозними.