У своєму крихкому річковому судні вони безстрашно вирушали через Чорне море в безрозсудні набіги проти турків: захищаючи низькі борти своїх каное в штормову погоду циновками з очерету або зв’язуючи свої човни разом, щоб утворити катамарани. Ці типові козацькі човни, або чолни, часто мали шістдесят футів у довжину. Будували їх на верфях, схованих серед очеретяних островів пониззя Дніпра, вправними майстрами, які користувалися великою повагою серед запоріжців. Часто до п'ятнадцяти весел на борт керували козацькі веслярі, а на носі на помості встановлювалася невелика гармата. Завдяки своїм розмірам і «зручності» козацькі «на\у» були здатні збити з пантелику маневри, невідомі турецькій стратегії, так що навіть великі військові галери «Всепереможного» султана Мурада стали жертвами їх нападу.
Ці подвиги, для яких ніколи не бракувало ентузіастів-добровольців, підтримували військовий дух і дисципліну запоріжців. Щоразу, коли короткий мир із кримськими татарами (ворогом, яким вони були найбільше стурбовані) дозволяв такі послаблення, якийсь вождь завжди був готовий очолити експедицію проти султана. Навіть коли їхні союзники перебували в мирі з Портою, неможливо було запобігти цим набігам на «Край був майже неймовірний подвиг веслувати на каное вгору за течією проти течії деяких грізних порогів Нижнього Дніпра, на що все ще звертали увагу місцеві селяни.
Щоб уникнути непотрібних сварок, лише після повернення на січ відбувався розподіл здобичі. У таких випадках уся громада влаштовувала величезний маскарад. Їхні звичайні грубі та пошарпані шати потім замінювали шовковими турецькими плащами та дорогими оксамитовими тканинами Дамаску. Багаті булати безжально розрізали. щоб зробити ципун, характерні шаровари, характерні для всіх справжніх козаків старої школи, вдягнені в такий кудлатий калпак, прикрашений страусиним пір'ям і коштовностями, козаки ходили в почесті до сусідніх поселень, змушуючи пити з ними всіх, кого зустрічали на дорозі, — польських шляхтичів чи козаків-селян. «Чотири чи п'ять днів пройшли в пияцтві, танцях і хвалькуватих розмовах. Скрізь козаків супроводжував грубий оркестр і слуги з величезними глеками пива, гідромелю (*) і козацького коньяку. Таким чином, наприкінці кількох днів усі прибутки їхніх небезпечних експедицій будуть розсіяні».**
Коли після козацької революції під проводом Богдана Хмельницького основні козацькі поселення України перейшли під владу Росії,
* Цей чудовий напій був ферментованою сумішшю меду та води.
** Див. Lesur, op. цит.. Вип. І, сторінка 289.