МЕНШЕ століття тому жоден мандрівник не міг би мріяти про перехід річки Дон без сильного ескорту російського війська — хіба що в гостях у якогось козацького отамана чи гетьмана «Козаків Чорноморського». Про цю дику країну англієць Кларк писав у своїх знаменитих «Подорожах Україною» наступне: «Тут можна знайти козацький рід, який все ще живе згідно з манерами та звичаями своїх предків. Дика гордість за їх повну незалежність відбивається в їхньому одязі та способі існування. Кожен козак є рівним кожному іншому члену громади, незалежно від того, одягнений у прості овечі шкури та живе в одязі. печері, або живуть у чудовому добре побудованому будинку й одягнені в оксамит, покритий золотим і срібним мереживом». І до появи великої магістралі, що з’єднує «нафтову столицю» Баку на Каспійському морі з Ростовом-на-Дону*, ці примітивні прикордонні умови завжди можна знайти в усіх родючих степах на північ від Кавказу.
* Ростов-на-Дону — жваве молоде комерційне місто — порт і розподільчий центр Донського регіону. Це
Ці низинні рівнини — вододіл Кубані й Тереку — раніше були дном великого моря або протоки, що з’єднує Каспійське з Чорним морями. Поверх піщаного субстрату, наповненого уламками раковин і морського життя, поширюється щедрий шар відомого сільськогосподарського ґрунту, відомого як «чорна земля», основи сільськогосподарської імперії Південної Росії. Кургани забутих народів, величезні Кургани, іноді все ще увінчані грубо висіченими божествами-охоронцями з каменю, поодинці розривають плоский горизонт. Це реліквії скіфських племен, які раніше пасли свої отари на густій траві, що вкривала ці рівнини. Їх кількість показує, що численне населення, навіть у доісторичні часи, займало цю улюблену територію.
Про зростаюче сучасне місто Катеринодар, або «дар Катерини» — ще одне нагадування про знаменитий візит, який цей великий російський правитель здійснив до її козацьких територій на півдні Росії — лежить місце, де славетні запорізькі козаки раніше отримали землі, щоб захистити нові кордони від набігів черкесів (черкесів) та інших диких гірських племен Кавказу. Ці емігранти з берегів Дніпра не були заохочені відновити своєрідну організацію своїх втратив, однак, увесь козацький характер, і його населення переважно складається з вірмен, євреїв, великоросів та інших «чужих».