Мабуть, передчасно розглядати тут проблему місця, яке займе козацтво по відношенню до решти «Що було Русі». Коли зловісний символ червоного прапора всюди замінив національний стандарт у всій Росії — через вчення матеріальних соціалістичних доктрин — «класова свідомість» зайняла місце патріотичних ідеалів. На півдні відразу з'явився синьо-жовтий прапор старої козацької України, безпомилкова відповідь на ці денаціоналізаційні впливи. Ідеал, який підтримується на всіх козацьких територіях, — це ідеал Російської федеративної республіки, в якій широка автономія буде дозволена різним народам і районам, які були «зібрані разом» тривалим імперіалістичним процесом старого режиму. Опозиція більшовиків у Петрограді цьому логічному прагненню до децентралізації та завзяття, з яким Ленін та його однодумці вхопилися за механізми та методи царату для власної форми «правління», ймовірно, на деякий час стануть перешкодою для будь-якого тісного союзу між північчю та півднем. Однак і тут географічні чинники, особливо відсутність будь-яких природних кордонів, що відокремлюють старіші провінції «Московії» від «Северської Росії», будуть силою, що сприятиме майбутньому возз’єднанню.
У той час, коли Росія відволікається від спроб доктринерів вирішити величезні проблеми землеволодіння, що залишилися після краху імперського режиму, цікаво розглянути сучасне становище козацького землевласника. Станиці являють собою вироблену практичним досвідом і пристосуванням тривалий час систему общинного володіння, ґрунтовно пристосовану до потреб козацької громади. На відміну від жорстокої тиранії миру — первіснообщинного ладу, за якого російські селяни півночі прагнули керувати своїми справами, — козацький лад зміг надати широку свободу індивідуальним зусиллям і навіть пристосуватися до проходження прикордонних умов, відверто визнаючи право на приватну власність. Таким чином земля (така як фруктовий сад і присадибна земля), де постійні поліпшення були зроблені шляхом власних витрат праці або капіталу власника, стає, з певними обмеженнями, приватною власністю. Тому легко зрозуміти, чому більшовицька пропаганда мала такий незначний успіх не лише серед селян-власників України, де козацька цивілізація припинила своє існування багато років тому, але також і на новіших козацьких територіях, у «військах», створених протягом останнього століття вздовж східних кордонів Нової Росії. Незважаючи на проникнення безземельних селян з Півночі в козацькі поселення, доктрини марксистського соціалізму мають загалом на всій козацькій території зустріли вороже сприйняття.