Апофеоз: Тут твереза нитка ймовірності в оповіді про Єрмака майже губиться в світлих легендах, сплетених авторами про кінець героя.
«Татари, впізнавши тіло отамана по великому беркуту, прикрашеному на його обладунках, повісили труп на каркасі з жердин і шість тижнів робили його мішенню для своїх лучників. Але навіть хижі птахи, що кружляли в темних хмарах навколо голови героя, шанували величні останки — жахливий і дивовижний доказ того, що Мусульмани, що мертвий вождь не був із звичайної глини. Вночі злий вогонь замайорів від тіла... Татари, переконані цими прикметами, вирішили з урочистостями поховати останки Єрмака і шаманів або
«Знахарі», яких найбільше шанували у вогулів та остяків.... «Позбавившись по черзі своїх трьох ватажків, козацька експедиція безладно повернулася до російських форпостів. На деякий час завоювання, які Єрмак здійснив з такою мужністю та наполегливістю, були занедбані. Але його відкриття та приклад не були марними. Легенда про козацького героя — епопея імперії — залишилася спонукати козацький дух до нових пригод. Козацька розвідка та поселення, що неосяжні землі Сибіру були відомі Європі протягом двох наступних століть.
У недавній праці професора Голдера, видатного американського експерта з історії Аляски, історія відкриття та дослідження Східного Сибіру та західного узбережжя Америки наступниками Єрмака розповідається в захоплюючих подробицях.
На смертному одрі Петро Великий постійно запитував новини про козацьку експедицію, яка за його наказом була відправлена, щоб розгадати таємницю дуже бажаного «можливого перешийка», який, на його думку, повинен з’єднати континенти Азії та Америки. Виписка з розпоряджень, адресованих особисто царем керівникам цього пошуку, показує, якої піонерської роботи передбачалося навіть у 1719 році від козацької підприємливості.
«Ви повинні йти на Камчатку, як вам було наказано, і визначити, чи є Азія і
Америка об’єднана, прямуйте не лише на Північ і Південь, але й на Схід і Захід, поміщаючи все, що ви бачите, на карту» (Див. Голдера «Російська експансія в Тихому океані», стор. 114 тощо).