вищий ранг міг дозволити собі одяг з груботканого полотна, пофарбованого в блискучі кольори (там само). На випадок хвороби козацькі ліки полягали в тому, щоб момитися верхи на коні і, проскакавши по рівнині, і конь, і вершник, знесилені, відкрити маленьку вену на плечі свого верхового і випити теплої крові*.
Коли їхні отари й табуни розмножувалися на щедрих пасовищах, у колишній «татарській пустелі» виросла характерна легковажна цивілізація, притаманна степам. У нинішніх малоросів ми все ще можемо простежити вдачі та звичаї цього вільнокозацького походження. Крім того, як зросла їхня здатність протистояти зазіханню: tjTanny російських гоярів, Вільний! Козаки шукали якнайшвидшої нагоди відновити відносини зі своїми європейськими родичами. Спільна небезпека та взаємна ненависть до турків і татар були силами, які прагнули об’єднати їх із їхніми християнськими родичами — росіянами й поляками. Але в Польщі феодали-землевласники не могли знайти місця у своєму аристократичному стані для вільних людей не з дворянських верств, тоді як у Росії стан мужиків застерігав козаків від небезпеки надто зобов’язуючого союзу з царем.
Щоб забезпечити собі військову допомогу козаків, польські королі були змушені їх дозволити
* Подібний звичай відзначає англієць Кларк у своїх «Подорожах Україною» в другій половині XVIII століття.
створити списки або «реєстри» «вільних воїнів», яким феодали відмовилися від кріпацтва. Ці останні, однак, завжди претендували на володіння землями, зайнятими козаками, і їх право на свободу як касти ніколи не визнавалося. Це, як ми побачимо пізніше, стало причиною великого повстання, яке закінчилося відокремленням козацької України від польської корони.
Незважаючи на ці відмінності, однак, сх
I козацькі степи почалися, скоро після занепаду ст
\ татар, вважати оборонними рубежами як Польщі, так і Московської імперії. The
Воїни-козаки польської України, однак
Російські чіпко тримаються своїх свобод і заперечують
>*> будь-яке право з боку іноземного уряду на
Я претендую на їхні послуги, часто вступав у феодальні воєнjtary роти польських шляхтичів як добровольці або платні солдати, а далі на схід,
їхні родичі пішли на службу до царя.