^ Часом велика війна наповнювала його. Тоді по ній, як хвилі, пливли татарські чамгули, козацькі полки, польські чи волоські роти. У нічний час відповідало іржання коней виття вовків, голоси барабанів і нахабних сурм летіли далі на острів Овідія й море, а по чорному сліду Кутчмана здавалося, що наплив людей. Кордони Речі Посполитої охороняли від Кам'янця до Дніпра форпости й станиці; а коли на дорогах збиралися кишити люди, це було пізнано особливо по незліченним пташиним зграям, які, налякані татарами, летіли далі на північ. Але татарин, якщо вислизав із Чорного лісу чи переходив Дністер з волоського боку, разом із птахами проходив південні воєводства».
За умовами Андрусівської угоди, підписаної 13 січня 1667 р., цар і польський король уклали першу певну домовленість, яка охоплювала території України. Цей документ чітко визначав вплив кожного монарха на козацькі поселення Дніпра. Класичний потік фактично став кордоном між двома державами. Київ, столиця Малоросії, залишився (до майбутніх переговорів, на які цар Олексій сподівався без тривоги) в руках росіян. Управління неспокійним запорозьким сідом було підпорядковане спільній «охороні» обох Корон, що, зрозуміло, претендує на «Республіку Вільного Козацтва за межами
Обидві високі договірні сторони погодилися не вербувати до своїх військ підданих іншої корони, ані заохочувати переселення з одного берега на інший козаків, осілих на їхній території.
Заключна стаття трактату^^ урочисто встановлювала, що ані король, ані цар не повинні перешкоджати будь-яким заходам, які інша Висока Договірна Сторона вважатиме необхідними для дисциплінування цих нових, вимушених підданих. Спочатку трималися в таємниці, пункти цього трактату^^, які таким чином розпоряджалися їхньою територією без їхньої згоди, стали відомі козакам по обидва боки річки. Населені пункти палали обуренням. Дорошенко, гетьман, обраний польською фракцією, і Бруковицький, гетьман, призначений царем, стали однаково об’єктами підозри серед представників своїх партій. Запоріжці негайно почали бурхливу навалу на сусідні польські та російські провінції, захищаючи «Хаціональні вольності». Колишня партія тепер розуміла термін «Свобода» як право без обмежень грабувати та грабувати справедливу територію України, інтереси якої всі стверджували, що захищають. Ці безлади зрештою вилилися в другу конвенцію з Росією, до якої приєдналася більшість козаків.
За відданого справі царя гетьмана Самойловна імператорська влада значно розширилася. Підписанням нового миру при