Навіть враховуючи певний ступінь релігійної щирості у переконаннях Пугачова, курс поведінки, який він зараз прийняв, показує, що міркування моральності дуже мало входили в його плани. Невдовзі після свого прибуття до Яїкських, Пугачов став головою змішаної групи козаків і прикордонників, які, прикидаючись стягуванням мита або проїзних грошей з купців, що подорожували нічийною землею біля річки Контай, насправді здійснювали грабіжницькі дії, гідні лише команди бандитів. Якийсь час ці дивні пуритани продовжували «балувати єгиптян» із значним успіхом. Зрештою він заслужив це як звичайний розбійник, а не через будь-які небезпечні «революційні» дії\^
на чолі з Пугачовим було остаточно розгромлено. Як приклад козацького консерватизму мій друг професор Бородін (делегат Уральського козацтва на нещодавньому з’їзді в Петрограді) повідомляє мені, що серед перших проектів місцевого зібрання козаків у місті Уральську після березневої революції була пропозиція змінити офіційну назву громади, відновивши давню назву «козаки яїцькі».
відзнакою, що був арештований владою і доставлений до Казані для суду. Невдовзі через недбалість російських чиновників, які керували його в'язницею, і за допомогою товаришів-Раскольників йому вдалося втекти.
Тепер почалася кар'єра, яка принесла Пугачову таку дивну і жахливу славу. Його план полягав у тому, щоб із якомога меншою затримкою повернутися до далеких козацьких військ Яйка, де серед незадоволених на кордоні він міг би відновити своє перерване керівництво. Переодягнувшись у човняра, він йшов великою дорогою Волги та її приток, поки вони не принесли його до місця, де можна було дістатися до поселень біля міста Яїкськой*.
Його повернення відбулося у слушний момент. Російський уряд знову спробував запровадити серед непокірних мешканців цієї малонаселеної губернії ті самі військові реформи, які були нав’язані козакам Дніпра та Дону. Окрім поселень стародавнього Яїку, походження якого ведеться від залишків скіфських племен, козаки Нижнього Яйка включали велику кількість біглих російських кріпаків і релігійних біженців. Понад усе вони були волелюбною расою.
* Якби козаки настільки ототожнювалися з річковим рухом у цих великих потоках, що в «Подорожах» Хаклуйта ми знаходимо англійських купців-авантюристів Московської компанії, які згадують своїх човнярів під іменем «Касаки або баркмні».
Як усі справжні прикордонники, яїцькі козаки мало шанували землеробство. Скотарство, полювання та багатий рибний промисел річки Урал давали засоби для значно легшого існування. До цих приємних занять вони додали прибуткову експлуатацію великих природних соляних родовищ, знайдених у болотах річки.