Пугачов, ватажок великого козацького повстання другої половини вісімнадцятого століття, був типовим зразком російського мобільного лідера. Крім жорстокості і дару командування, він володів талантом організації і військове керівництво, якому могли б позаздрити нинішні більшовицькі вожді. Передусім він постає майстром ноти релігійного звернення, яке в Росії має завжди супроводжувати «народний» успіх — звернення, що нагадує домінуючу ноту російського життя, чи то в ім’я розколу в православній церкві, чи то від імені якоїсь соціалістичної доктрини, подібної до тієї, що проповідується сьогодні у формі Євангелія «за Марксом»*.
Після поділу Польщі та успіху армій Катерини під час польських походів кожна цікава подробиця величезної імперії, якою керувала «Семіраміда Півночі», стала жадібно шукатися й коментуватися в далеких столицях Європи. Листування, яке імператриця Катерина сумлінно підтримувала з Вольтером і Дідро, окрім її листів до Грімма, її неофіційного представництва.
* Серед книг автора – видання (німецькою мовою) брошури під назвою «ЛжеПетро Третій, або Життя і пригоди бунтаря Ємельяна Пугачова». Спочатку опублікований в Англії під назвою «Seyffert in Angel's Court, Westminster, 1775», цей твір було перекладено французькою, німецькою та голландською мовами. Хоча стиль її змісту ледь перевершує описи, що містилися в тогочасних «Книгах» — про життя й смерть відомих злочинців — надзвичайний інтерес, викликаний нині майже забутою пригодою козака-«узурпатора», отримав для цієї біографії широке розповсюдження протягом кількох поколінь після дивних подій, які вона описує.
чуттєві та авторитетні плітки в Парижі — постійно тримали цю незвичайну жінку перед очима її сучасників. Бо, незважаючи на свою прекрасну зневагу до королів і королівської влади, філософи, яких удостоєно такої честі, не проти опублікувати подробиці своєї літературної близькості з могутнім сувереном. З іншого боку, Кетрін, назавжди відірвана через обставини свого становища від блискучого суспільства, яке вона відчувала такою гідною милістю, здається, втішала думка, що принаймні побічно вона стала відомою в паризьких і лондонських салонах.