береги Дону й Волги, вони були вільнішими у виконанні своїх національних звичаїв, у той же час царські війська були посилені рекрутами, завжди готовими до нового нападу на польський кордон. Крім того, Богдан цілком усвідомив, що гордість польських шляхтичів не може нічого навчитися на досвіді. Їхню рішучість нещадно здійснювати свої «права» над селянами, які довірили свої статки козацькому союзу, виявляв кожен новий акт сейму. Коли нація контролюється лише класовими почуттями, не можна йти на компроміси, не можна укладати угоди. Їхні побратими вже масово покидали козацькі поселення, щоб перейти під захист царя на російську територію. Богдану та дніпровським козакам настав час зробити свій вибір.
Приблизно в цей час до козацького табору завітав царський посол князь Бутурлін, і Богдан зібрав старшин козацького народу, щоб порадитися з цим чиновником. У Переславі їхнім зборам було запропоновано вирішити майбутнє українського народу. Гетьман почав свою промову так:
«Панове полковники, писарі й сотники: і ви, шляхетне військо Запорозьке: Ви всі, християни православної віри, свідки, що ми не можемо жити далі, як тільки під захистом князя. У нас є вибір між чотирма панами: султаном турецьким, королем польським, ханом кримським або царем».
Продовжуючи свою довгу розмову, він вказав на багато причин (зокрема, їх спільну релігію), які змусили його віддати власний голос на користь російського союзу. Гучний крик згоди зустрів його слова. Було вирішено негайно послати депутацію до царя Олексія з благанням взяти під свій захист його «дітей малоросійських». На зборах російських генеральних штатів, скликаних Олексієм, був висунутий вагомий аргумент, що якщо пропозиції Богдана не будуть прийняті, увесь козацький народ може бути змушений взяти себе під захист Туреччини або «кримських татар». Причини політики змусили росіян включити цих бурхливих нових громадян до складу імперії, але слід зазначити, що жодного іншого «завоювання» України ніколи не було.
Тим часом Тимофій Хмельницький знову вирушив на пошуки своєї фатальної нареченої Розанди. Атакований поляками на берегах річки Буг, він завдав їм великої поразки. Поки святкували перерване весілля сина і спадкоємця Богдана з нареченою Єремії, польський сейм у крайньому розпачі благав про військову допомогу сейм імперії в Ратисбоні.
В даний час заслуговують на увагу причини, які пропонуються як виправдання для такого заклику: «Воюючи завжди в ім’я волі, це гасло зміцнює козацьку справу. Якщо залишити їх на самоті, козаки можуть навіть знайти партизанів у
БОГДАН: