* Під час подорожі великою північною лісовою смугою Росії, про яку згадувалося в попередній примітці, автор на кожній станції вздовж нової залізниці зустрічав нащадків цих племен, сучасних «мордвинів» і «чудів». Ці дивні лісові істоти — пласкі, косоокі, з безбарвним біло-русявим кольором обличчя — мають багато помітних відмінностей від міцніших російських муджиків. Цікаво, однак, відзначити ті фізичні характеристики, які ця нижча стаття передала слов’янській расі. Однак вплив російської цивілізації швидко поширюється на ці ізольовані райони. Чоловіки зазвичай носять верхній одяг російських низів. Жінки, консервативна сила в кожній громаді, все ще впливають на стародавні племінні костюми: груботкані веселі шалі, що покривають домоткані халати або довгі сорочки. Скрізь, де були зроблені поступки сучасному «стилю», всі, як би за спільною згодою, носять міські тканини однакового яскравого малюнка та кольорів, чітко демонструючи перехід від племінного костюма до індивідуального одягу.
перешкоджали походу козаків на схід. Справді, коротке північне літо було цілком пройдено в боротьбі з цими природними перешкодами, і Єрмак знову визнав необхідність повернутися на свою зимову квартиру до Строганових. Для останнього цей другий зимовий візит, мабуть, був ще менш бажаний, ніж перший. Або дипломатичні комерсанти припинили свої зусилля, щоб заохотити козаків продовжувати свою авантюру пошуку практичного шляху до невідомих багатств у «потойбі».
Коли настала друга весна, яка повільно наступала, Єрмаку вдалося запровадити систему жорсткої військової дисципліни серед своїх непокірних послідовників. Спроби дезертирства або непокори наказам каралися жорстокими покараннями. За словами Лесура, злочин богохульства був одним із тих, які найбільш безжально заборонялися. За наказом Єрмака був споруджений переносний вівтар з іконою святителя Миколая «Чудотворця» для супроводу малого війська під час другого походу, а перед святими іконами монах-ренегат у помочі двох стрижених священиків регулярно відправляв лісову месу по неділях і святах.
Затримки другої зими також дозволили козакам озброїтися невеликим потягом портативної артилерії, яка гуркотіла дивними громами (і жахливими клубами густого диму, що випускався від грубого пороху, виготовленого Strog-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
anovs) подвоїла свою ефективність проти дикого ворога.