Сілезія готова їм допомогти. З цих причин просимо допомоги імператора". Не зумівши зрушити з місця імператора, сейм звернувся до кримського хана, хоча однією з їхніх головних претензій до Богдана був союз козаків із татарами. Цей лютий союзник, чию допомогу вони могли сподіватися отримати лише за умови, що дві їхні польські провінції будуть передані його військам на пограбування, також відмовився від його підтримки*.
Не довіряючи польським шляхтичам, з якими він мав лише номінальний мир, і незважаючи на успіхи козацької партії, цар Олексій все ж вагався у своєму рішенні. Богдан, чий син Тимофій загинув у прикордонній сутичці, тепер поновив свої вимоги, щоб росіяни прийняли козацький союз. За словами Салванді, останнім аргументом, який змусив царя розпочати війну з Польщею, була перемога бика на ім’я «Московія» над іншою буллою на ім’я «Польща» під час одного з тих випробувань «ордалією», в якій довірливість того дня все ще вбачала вирок вищої сили. Математична академія у Варшаві (факт, підтверджений депешею імператорського посланника) водночас займалася глибокими астрологічними розрахунками, результати яких підтверджували судження булл Олексія, але в певному сенсі, звичайно, сприятливі для їхньої власної країни.
Остаточним приводом для початку бойових дій а
* Див. Salvandy, op. цит.^ Том. I, сторінка 2.
Російське просування проти польських провінцій виявлялося в дослідженій зарозумілості польських дипломатів, які, незважаючи на постійні заперечення посланців Олексія, наполягали на зверненні до царя з одним «і т.д.». менше, ніж того вимагала величність його імператорських титулів.
Московські війська швидко захопили Литву, захопивши по черзі Вільно, Гродно та Ковно, довгі центри суперечок між арміями Росії та Польщі. Тим часом Богдан зі своїми козаками наступав на прикордонні південні провінції, захопивши горде місто Лемберг, міщани якого користувалися правами польської шляхти. Здається, небагато письменників того часу усвідомлювали, що весь політичний баланс Східної Європи ось-ось зміниться. Виникла нова «Велика імперія», вага якої в майбутніх радах Європи мала стати переважаючою. Відхід козаків від їхнього польського союзу перевернув терези врівноважених сил під командуванням двох великих слов'янських держав на користь Росії. Відтепер Польща мала залишатися в обороні в усіх своїх змаганнях зі своїм могутнім сусідом.
Дивним поворотом подій, які тепер коротко охарактеризуємо в їхньому відношенні до козацької справи, лише поява третього ворога на полі врятувала польську державу. Шведський король Карл X, стурбований швидким успіхом росіян у Литві, намагався забезпечити частину здобичі для Швеції.
БОГДАН: