У сусідніх селах релігійні сектанти, відомі як «Раскольники» або «старі бехівці», створили численні «конгрегації». «Ці фанатики» представляли реакціонерів або «пуритан» російської церкви. Основним принципом їхньої віри був безкомпромісний опір реформам, які Петро Великий запровадив у обряд Грецької Православної Церкви. Важко повірити, що козацький полк Пугачов мав глибокі знання про тонкощі цієї церковної суперечки. Проте його бунтівна натура виявилася жалюгідною. товариство з Раскольниками, які через постійну відмову підкорятися урядовим указам у пофітичних чи релігійних питаннях зазнавали постійних утисків.
Понад усе «старообрядці» пишалися тим, що з буквальною точністю слідували вченню Старого Завіту. Улюбленим текстом серед них був вірш про те, що «серед послідовників Христа не буде ні перших, ні останніх». До цієї доктрини абсолютної рівності — перетвореної більшовицькою філософією нашого часу — вони приєдналися майже до Мохама.
меданського переконання, що смерть за віру була найвищою формою щастя.
Щоб зупинити поширення доктрини Раскобійка, на діяльність їхніх місіонерів були накладені всілякі обмеження. У багатьох місцях їм заборонялося володіти майном, або, коли їм дозволялося це робити, змушували сплачувати подвійні податки. У деяких містах було встановлено, що Раскольники, як і євреї, повинні носити одяг певного кольору і моди. Ці заходи мали звичайний ефект релігійних переслідувань: збільшення як їхньої ревності, так і кількості.
У старших провінціях України сильна рука православної церкви, зміцнена рішучістю Петра Великого панувати над однорідною і релігійно «об’єднаною» імперією, змушувала мовчати чи покорятися навіть найфанатичнішому противнику його політики. Для пуритансько налаштованих Раскольників існування у «Святій Русі» стало нестерпним.
У віддалених провінціях «Новоросії», вздовж азіатського кордону, особливо серед козаків Яйка, чиї вільні традиції були проти будь-яких ущемлень особистої свободи, багато Раскольників, які втекли в притулок, виявили, що їхнє вчення мало особливий успіх.*
* «Яїк» — так називалася нинішня річка Урал, а на її берегах здавна жили козаки. Ім'я Урал було запроваджено імператорським указом як покарання після повстання
Ймовірно, саме в компанії одного з цих гуртів Пугачов емігрував до цієї доброзичливої прикордонної атмосфери. Тут його прийняли і як раскойника, і як козака, який уже постраждав у справі волі, протистоячи суворій дисципліні донських словодів.