При облозі Очакова тривала операція сушею й морем запоріжці побудували флот зі своїх знаменитих довгих човнів і на цих крихких човнах сміливо атакували турецький флот. Як і під час облоги Азова, бентежні рухи цієї легкої флотилії спромоглися завдати великої шкоди галеонам ворога. Характерна винагорода, отримана за ці дії, визначена Лесуром у таких термінах:
«Патент «сатисфакції»; великий штандарт, вишитий гербом Росії; хвост козацький штандарт, збагачений золотом; емальований бундчук або булава для гошевого і кілька мільйонів рублів як винагороду для «Вільних товаришів». У той же час, як повідомляється, Енн змусила себе вписати в члени Сітча — справді дивна відмінність для цієї безжіночої спільноти».
Однак, сприяючи таким чином знищенню своїх традиційних ворогів, кримських татар, запоріжці водночас усунули головну причину, через яку так довго терпіли їхній непокірний гарнізон. Проходження прикордонних умов уздовж кордонів України неминуче призвело до зникнення Запорозької січі, класичної твердині козацьких вольностей і традицій.
У 1768 році, в останньому пориві «запорозької люті», гарнізон січі впав на нещасливі кордони польської України. «Усі, хто не був грецької релігії, включаючи старих.
жінки, діти, дворяни, слуги, ченці, робітники, ремісники, євреї, католики, лютерани були вбиті без різниці. Вся провінція мала вигляд міста, взятого штурмом» (Лесур.)
Жага до грабунку, яка маскувалася під виправданням, що їхні одновірці переслідувалися поляками, була причиною цього обурення. Таке варварство викликало жах у всіх цивілізованих судах Європи. Обурення було таким великим, що імператриця Катерина поспішила офіційно зняти з себе будь-яку відповідальність за поведінку своїх запорізьких підданих. Російські регулярні війська були послані оточити окремі загони, що поверталися на січі, і крім того, що вони позбавили їх здобичі, змусили більшість найкращих військ записатися до суворо дисциплінованих козацько-словодних полків України. Лише початок нової турецької війни врятував Січ від подальших репресій. Раптовий напад турків і татар на нові прикордонні провінції, що збігся з дивним повстанням диких козаків азіатського пограниччя під Пугачовим — «лжеПетром Третьим» — відстрочив цю праведну страту.