Через кілька місяців після цієї події репутація молодого гетьмана за особисту хоробрість і постійні військові успіхи спонукали Катерину висловити бажання зустрітися з «найзнаменитішим козаком її війська». Цей високий комплімент, переданий Платову через його покровителя Потьомкіна, передбачав довгу і виснажливу подорож до Петрограда. При дворі його прийняли з прихильністю, яка цілком могла змінити хід його кар'єри чи навіть втягнув його в небезпечне суперництво з його патроном фаворитом.
Велика Катерина, хоч і була далеко не в першій молодості, ніколи не переставала виявляти інтерес до бравих — і особливо до красивих — солдатів. Для тих, хто хоробро служив їй, вона не вважала жодної нагороди надто високою. Імператриця була настільки задоволена військовою, але скромною поставою молодого козака, що навіть удостоїлася честі особисто провести його дивами імператорських покоїв. Майже тиждень Зимовий палац гудів від новин про його долю. Посли великих держав почали хвилюватися можливою зміною тогочасної імперської «політики». Але вік не зробив Кетрін більш постійною. Невдовзі їй набридли прості та солдатські манери її нового фаворита, натяк, що вона більше не буде утримувати його від виконання військових обов’язків, поклала край його короткій кар’єрі придворного. Ми можемо собі уявити, з яким захопленням молодий Платов покинув задушливу атмосферу Зимового палацу, важку від запахів і інтриг, щоб знову вдихнути чистий вітер донських степів.
Проте ця перерва у військовій кар’єрі Платова, здається, не змусила його втратити прихильність могутнього Потьомкіна. У своєму цинічному насолоді владою група «міністрів», що оточували імператрицю, не мала часу для ревнощів. При Зубові ще один фаворит, який просувала Катерина щоб бути «гетьманом усіх козацьких анн», він пройшов перську кампанію 1795 р. і був присутній при падінні Баку та Єлисаветполя. Нагородою за заслуги Платова при дворі та в бойових діях були хрест ордена Святого Володимира та меч із діамантовим написом «На знак визнання Браверя».