Нарешті гетьман був змушений поступитися вимогам заколотників. Зрадівши виправданню, яке завадило йому далі реалізовувати плани, які він вважав неможливими, він наказав сформувати табір, щоб відпочити втомленим коням і доглядати за хворими. У той же час він послав розвідників і патрулі, щоб отримати новини про експедицію Кноррінга. Невдовзі всі зрозуміли, що ця зупинка була лише передвісником неминучого повернення. У міражі, який висвітлював пустельний горизонт, Платов знову почав бачити тонкий золотий шпиль, що увінчує похмурий силует фортеці Святих Петра і Павла.
Саме в цей критичний момент прибув гонець із радісною звісткою про раптову смерть російського імператора. Павло став жертвою палацової революції, в результаті якої на трон посадив його сина, популярного молодого великого князя Олександра. Вся Росія зітхнула вільніше, але ніде, ми можемо бути впевнені, новина про цю зміну не була такою радістю, як у охопленому голодом таборі, де в безжальній туркомаській пустелі нерозраховані амбіції та хибна географія тирана втягнули донських козаків у безнадійну подорож. Так закінчився перший і останній втверда віра в дивовижні сили жовтих рас. Магія татарських жерців і калмуцьких бонз користується великою пошаною серед забобонних селян російського прикордоння. Дивіться «Сибір» М. П. Прайса.
спокуса вторгнення в Індію сухопутним шляхом, план, який, починаючи з часів Петра Великого, спокушав амбіції наступити російських суверенів.
Роки, що пройшли між згаданими подіями і початком наполеонівських війн 1807-1812 років, були, мабуть, найщасливішими в житті Платова. Російський біограф запевняє, що «на гетьмана донські козаки дивилися як на батька, якому потреби всіх козаків були так само відомі, як і потреби його родини». Мирні обов’язки управління козацькими станицями забезпечували йому більшу роботу, ніж під час його найенергійніших походів. Столиця донських областей, Новочеркаськ, була перенесена під його вказівкою на його теперішнє місце, а стародавня столиця, яка завжди піддавалася розливам Дону, була покинута. Було закладено фундаменти кількох важливих громадських будівель, і серед перших з них собор і народні школи. Навчання козацьких дітей було предметом особливої уваги гетьмана. Було організовано шкільну систему, яка дбала про потреби дітей у найвіддаленіших станицях. Тих, хто інакше не міг забезпечити послугами вчителя, привозили до Новочеркаська за державний кошт.