оцінюючи силу руху, очолюваного такою смішною особою, як «фальшивий Петро III», він розлючено наказав невеликому гарнізону двох найближчих прикордонних застав негайно рушити проти повстанців. Серією блискавичних маршів — на які здатні тільки козацькі війська — Пугачеву вдалося розбити спочатку один, а потім і другий із цих загонів. Солдатів, які добровільно вступили до його лав, вітали серед армій самозванця. Решта, включаючи майже всіх офіцерів, були безжально вбиті. (Якщо згадати склад прикордонних армій Катерини, довічне заслання солдатів-кріпаків і злочинців, які відбували покарання в її лавах, не дивно дізнатися, що багато дисциплінованих новобранців було набрано повстанцями з полонених і дезертирів з імперських військ.)
Оренбург, багатий центр важливої групи караванних шляхів, що перетинають туркоманські пустелі, хоч і захищений фортецею та важкими земляними стінами, був наступним нападом. Лише мужня поведінка гарнізону сусіднього поста, оборона якого затримала просування козаків на стільки часу, щоб губернатор міг отримати підкріплення, врятувала столицю азійських провінцій Росії від запеклої атаки армії Пугачова.
Після постійного успіху свого лідера вони тепер стали неможливою силою легко розсіюється. Окрім більшості яїцьких козаків, Пугачов мав під своїм командуванням велику групу башкирських одноплемінників і кілька загонів непокірних буджацьких татар, які нещодавно були заслані в ці пустелі з Криму за наказом Катерини. Одинадцять тисяч калмуківців, убивши російських чиновників, приєдналися до його прапора в єдиному корпусі. Навіть загін польських панів та їхніх дружинників, вигнанців, що прямували до Сибіру, надали йому допомогу своїми військовими знаннями, палаючи, щоб помститися Катерині будь-якими доступними засобами за кривди, яких вона заподіяла їхній країні.
Тепер Пугачев вважав своє слово незаперечним законом над імперією, географічно такою ж величезною, як сучасна Центральна Європа. На всій цій широкій, але малозаселеній території лише гарнізони кількох міцно укріплених міст змогли встояти проти його нападів. Якби козаки чекали, доки голод і розпач не приведуть до капітуляції цих ізольованих гарнізонів, наслідки були б іншими. Але щоб підтримати військовий запал його прибічників, які прагнули грабунку, була розпочата активна облога Оренбурга. На очах у гарнізону Оренбурга козацький ватажок проводив огляди та церемонії свого гротескного двору, намагаючись усіма доступними йому засобами вселити у своїх непостійних підданих і в обложеного ворога відчуття своєї нової важливості.