Незабаром між розвідниками Наполеона — польськими уланами й гусарами — та козацькою кіннотою розгорілося велике суперництво. Під час наступу армії короля Ієроніма (на самому початку наступу французів) три полки уланів на своїх шлях до Ховгородки були відрізані в селі Кареличі двома полками війська Платова*. Більша частина уланів упала або була взята в полон при першому ж натиску, а решту переслідували до самого форпосту штабу Ієроніма.
Більше місяця тривали ці бої між польською та козацькою кіннотою. Значною мірою через такі незначні зіткнення між цими давніми ворогами наступ основної французької армії було настільки серйозно уповільнено, затримка, яка дозволила Багратіону в належному стані відступити до своїх окопів у Бобринську.
Це завдання виконав Платов отримав наказ переправитися через Дніпро і приєднатися до першої армії. Приєднаний до цього нового сподвижника Платов і його козаки стали свідками жахливого лиха першої битви під Бордіно. Хоча ця битва не була такого характеру, щоб дати козакам можливість застосувати свою особливу тактику, тим не менше князь Кутусов, літній головнокомандувач, заявив, що Платов «стає надто старим для дійсної служби».* Виявляючи мало милосердя до офіцера, який посивів на тій самій службі, що й він сам, Кутусов звільнив ветерана від свого польового сподвижника, наказавши йому йти далі. на Дон, щоб зібрати нові підкріплення.
Солдатська відповідь Платова на цей нищівний удар була подвоєною діяльністю на користь справи
* П'ятий Ісволаський і Другий Карпор.
своєї улюбленої країни, яка зараз у такому відчаї. Кожна козацька військова колонія давно була знищена рекрутами за першим покликом до зброї. Допомагати жінкам в обробітку поля залишилися лише старі та діти, надто малі для зброї. Саме серед цих ветеранів Катерининської війни та їхніх молодших онуків Платов вирішив знайти матеріал для своїх нових полків. Зброя була імпровізована зі старовинних трофеїв колишніх козацьких походів, знята зі стін і перероблена під більш сучасну амуніцію. З монумента Перемоги, спорудженого після турецьких воєн перед новою церквою в Новочеркаську, було знайдено шість стародавніх бронзових гармат і приведено в експлуатацію шляхом встановлення їх на колеса воза. За неймовірно короткий проміжок часу цей героїчний «залишок» був готовий до дороги. Між сивочолими героями, які служили з Потьомкіним і Суваровим, розташувалися діти років дванадцяти і чотирнадцяти, які сяяли від задоволення від такого неочікуваного привілею зіграти роль солдата. Ніхто, крім козацького населення, не міг скласти такий збір. На чолі їх ішов семидесятилітній гетьман, тепер знову простий полковник козацького полку.