(3) Депо або резерв для другого дивізіону. Козацька військова служба починається з вісімнадцяти років і продовжується так: три роки в підготовчому класі; дванадцять років у черзі; п'ять років у запасі. Категорія «лінії», з огляду на тривалу службу, яку вимагається, ділиться на три підрозділи, лише перший з яких служить постійно з розрядами, тоді як іншим двом дозволяється залишатися біля своїх домівок відповідно до «виклику до зброї». (Див. Російську енциклопедію, стаття А. Сарова.)
За незначним винятком двадцяти піхотних «сотень» і значно зменшеної кількості легкої козацької артилерії, майже всі козацькі війська служать кіннотою, або «пішою кіннотою»*.
Окрім регулярних козацьких військ, імперська армія включала дивізіон кінноти, озброєний і вимуштрований за козацькими методами, але набраний винятково серед войовничих племен черкесів, абхазів, лесгів, дагестанців тощо. Ці дикі вершники, які складають знамениту «Діккі Дивізію» або «Дику Дивізію», користуються не тільки великою репутацією, безрозсудний
* Наведені вище цифри базуються на дуже різних даних, наданих звичайними «офіційними джерелами» до революції. Вони даються з найбільшим запасом.
хоробрості, але також і за надмірності, які вони, як вважають, здійснюють на ворожій території. Мало хто з цих військ є козаками, і лише подібність одягу та спорядження змушує їх плутати з останніми. З іншого боку, існує запекле суперництво між ними та справжніми козацькими військами, проти яких їхні предки так довго вели прикордонні чвари та сутички. (Це дивізія, яку, як повідомлялося, очолював генерал Корнілов у своєму русі проти колишнього Тимчасового уряду, що його дуже неправильно розуміли.)
Козацькі відділи до останнього зберігали свою дисципліну в ті страшні моменти, коли більшовицька пропаганда успішно сіяла безлад у російських рядах. Як зазначалося в інших місцях, козацькі полки всюди підтримували зміни, спричинені конструктивною революцією березня 1917 р. (здійсненою в руслі, прийнятному для традицій «Вільного народу»). Зберігаючи недоторканою військову організацію, більшість козацьких полків змогла тоді досягти своєї території під час жахів більшовицької демобілізації. Таким чином вони уникли долі стількох жалюгідних селян-солдат старого режиму, які вважали за потрібне записатися в обірвані полки Червоної гвардії, щоб зберегти тіло й душу разом. Коли більшовицька дирекція, яка прийшла на зміну офіціозу старого режиму в Петрограді, прагнула отримати Кос-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
втрати підтримки, вони знайшли козацькі території організованими не лише для ведення власних справ, але й для протистояння диктату ззовні.