січ^ збройний табір або твердиня, звідки вони раніше кидали виклик не тільки владі турків і татар, але також (якщо їм це подобалося) наказам російських царів. Нині нащадки «Вільних товаришів» мало чим відрізняються від інших козацьких спільнот російського прикордоння. Підприємливість і енергія, які були характерними для їхніх предків, тепер здійснюються цілком мирними шляхами. Іноземна сільськогосподарська техніка продається у всіх основних магазинах Катеринодара. Видовище, як вусатий козак, озброєний неодмінним кинджалом, мирно сидить на американській косарці, — цілком типове для «нових днів». Бджільництво, традиційне заняття степу, де польові квіти дарують меду особливо приємного смаку, є ще одним покликанням, яким успішно займаються ці нащадки грізних піратів Нижнього Дніпра. У піщаніших частинах рівнин розведення великої рогатої худоби та овець (скотарство, в якому козацьке населення переважає) є головним джерелом багатства цих щасливих «кубанських козаків».
У підніжжя великих кавказьких мурів, де Терек тече рівнинними піщаними рівнинами до Каспійського моря, лежить територія «козацького війська Терського». На півночі лежить соляна пустеля, населена лише кочовими буддистами Калмиші — настільки ізольовані своїм непривітним оточенням, що вони здатні продовжувати примітивне існування своїх предків у межах кількох сотень верст — по прямій — російської оцифровки. Загалом вони миролюбні, але в горах на південь від Тереку, у високогірній смузі Кабардії та Дагестану, живуть мусульманські племена, незалежний дух яких є постійним джерелом безладдя. Тут, у справжній природній фортеці, кавказький герой Шам/1 і його послідовники зробили свій останній героїчний виступ проти російських військ півстоліття тому.
У відокремлених долинах, куди не звертався окрім того небажаного товариша-розбійника, російського збирача податків, нащадки Шаміля зберегли свої племінні звичаї до наших днів. Козацькі станиці й досі пильно пильнують за ними, бо час від часу деякі місцеві Робін Гуди наважуються використати давнє племінне право стягувати мито на російських поштових дорогах*.
У чудовому оповіданні Толстого «Козак» міститься такий опис з російської точки зору старих Гребенських станиць, спадкоємцями яких є нинішні кубанські й терські козаки:
* Але за кілька місяців до останнього візиту письменника до «Владикавки» терські козаки вполювали відомого розбійника. Я розмовляв з кількома людьми, які бачили, як тіло цього популярного героя привозили в місто,